Замість
медикаментів бійці використовують полотно і пензель.
Незвичайні картини відкрила волинянам
галерея мистецтв у Луцьку. Тут свої полотна виставляють не маститі художники і
навіть не аматори пензлю. Ці твори писали чоловіки, які повернулися з АТО не
лише з пораненими тілами, а й із простреленими душами.
Пам’ятаєте,
у публікації «Я не псих!» від 26 січня ми розповідали про вражаючі цифри: 80%
бійців, які повертаються з війни, потребують психологічної допомоги.
Тоді
ж доцент кафедри практичної психології СНУ Антоній Мельник серед методів лікування
душі назвав арт-терапію, тобто одужання завдяки мистецтву. І ось наші волинські
хлопці на власному досвіді переконалися: метод насправді дієвий. А його ефективність за останніх півроку
встигли перевірити понад сто учасників психотренінгів, реалізованих у проекті
Анни Лисакової «Зігрій душу солдату».
Що
ж вдалося досягнути? Які проблеми здолати?
Мабуть,
першими дають відповідь самі картини. На одних із них – зображення святих,
погляд яких повертає Віру та Надію. Богородиця з Ісусом на руках – символ
Любові та Відродження. На деяких полотнах духовні мотиви переплелися з
реальністю – і Матір Божа постає в образі сучасної жінки з дитятком на руках, які
аж сяють благодаттю.
На
багатьох картинах бійці зобразили свою мрію – зелену й заквітчану Україну, сині
гори і безкраї степи, млини і поліський очерет.
«Це
не просто картини. Це сповідь бійців, які повернулися з пекла. Це їхній
біль і надія…» – пояснила художниця,
керівник арт-студії «П’ятерня» Тетяна Мялковська.
– Щоби
допомогти хлопцям «розкритися», поділитися душевним болем, витягнути їхні страхи
із глибин підсвідомості, ми просто давали їм пензлі й фарби та просили
зобразити те, що підказує серце, – поділився секретами арт-терапії Антоній
Мельник.
Як
результат – картина «Чорний квадрат», у
центрі якої – криваво-помаранчева заграва, розіп’ята чорною гарматою
смертоносної машини. Тобто безсловесним спілкуванням солдат, часто сам про це
не здогадуючись, виливав на папір те, що не давало спокійно спати, що тривожило
й заганяло в депресію, що заважало повернутися в мирне життя.
Але
на завершальному етапі психотренінгів настрої хлопців (а отже – і їхніх картин)
яскраві, контрастні, багаті кольорами. Чимало робіт – це вже зображення не
стільки зовнішнього світу, скільки власної душі.
Глибина
змісту окремих полотен просто вражає. Бо тут і жінка Україна, і тризуб, і
вогонь, і крила ангела. Тому направду дивуєшся, чуючи: деякі з бійців під час
тренінгів уперше в житті мали справу з фарбою та полотном. А деякі, успішно
пройшовши реабілітацію, досі займаються арт-терапією.
– Шкода
тільки, що тих, які все ще потребують психологічної допомоги, дуже і дуже
багато. Тим паче – з початком демобілізації військових, які після року
перебування в АТО повертатимуться додому, – зізналася координатор проекту Анна
Лисакова. – Ми, тобто Ковельський центр допомоги бійцям АТО, разом із хлопцями
дуже дякуємо всім небайдужим людям, які під час восьми психотренінгів допомагали
приміщенням і харчами, пальним і малярським приладдям. Велике спасибі за
допомогу в організації виставки Луцькій міській раді та Волинській
облорганізації Національної спілки художників України. Щоб якомога більше
волинських бійців отримали так необхідну їм підтримку, ми будемо на аукціонах
продавати картини військових. І після мандрівки Волинню полотна у квітні експонуватимуться
також у Польщі, зокрема Варшаві та Гданську (така ось рука дружби від
Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку). А все, що вдасться
зібрати, знову підуть на ліки для прострелених душ захисників.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.
