Закликаючи
рядових українців мобілізуватися в Сили оборони, чинній владі слід особливу
увагу звертати на недавніх топ-чиновників, які з невідомих причин займаються
чим завгодно, але тільки не захистом України зі зброєю в руках. Де вони, «герої
вчорашнього дня»?
Де
зараз, наприклад, колишній керівник Уряду Володимир Гройсман часів президентства Петра Порошенка?
Достеменно
місце перебування його встановити важко, але остання публічна інформація про
нього стосувалася спростування фейку, що він нібито привласнив собі допомогу
від вінницької громади.
«Міжрегіональний
координаційний гуманітарний штаб створено в березні 2022-го року спільним
рішенням вінницької обласної та міської рад. Штаб створено на період дії
воєнного стану для координації зусиль місцевого самоврядування, бізнесу та
волонтерів по допомозі армії (Силам оборони України). Очолює штаб Володимир
Гройсман», – у квітні ц. р. сповіщав один із порталів Вінничини.
Отже,
Володимир Гройсман точно не в армії.
Перший
керівник Кабміну президентства Володимира Зеленського Олексій Гончарук теж
далеко від фронту і на цивільній тиловій посаді з потужною зарплатою. Уряд
обрав його членом Наглядової ради «Укроборонпрому» 29 грудня 2023 року. При
цьому заступив він на цю посаду 10 січня 2024 року. Термін повноважень
становить три роки. Зрозуміло, що Олексій Гончарук автоматично отримав «бронь»
від мобілізації.
Ексміністр
оборони Олексій Рєзніков також у ТЦКіСП після відставки не пішов, хоча й
мобілізаційного віку. Йому пророкували посаду посла у Великій Британії,
котру віддали ексГоловкому ЗСУ Валерію Залужному. Він так і не отримав нову
посаду, зник із публіки та припинив вести діяльність у соцмережах. А потім
повідомив, що у квітні ц. р. став новим директором Безпекових та оборонних
програм Українського інституту майбутнього. Це громадська організація,
бронювання від мобілізації не передбачає…
Міністр
культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, раніше один із
найвідданіших соратників чинного Глави держави Володимира Зеленського.
У
липні 2023 року він втратив посаду. Прокоментував у розмові з журналістами «Радіо
ВВС Україна» так:
«Я
ж, так би мовити, дорослий хлопчик, я до цього працював на різних роботах, і
йшов сам. І навіть з крісла цього міністра хотів піти напередодні війни. Для
мене це не якесь драматичне рішення, для мене це нормальний перебіг політичного
процесу».
А
про майбутнє працевлаштування, зазначивши, що наступного дня після відставки
пішов у лікарні зі скаргами на здоров’я, теж нічого конкретного на сказав:
«Думаю
залишитися в команді і, можливо, в іншій ролі. Але це приватні розмови між мною
та прем’єром, Кабміном. Щодо чуток, ніби мене розглядали на посаду заступника
глави Офісу президента, який би курував гуманітарну сферу? У чуток завжди
є присмак недосконалості. У чомусь вони відповідають дійсності, але дуже
неточно. Тому я їх ніколи не коментую».
Так
чи інакше, минув майже рік, але інформація про мобілізацію офіцера запасу Олександра
Ткаченка в ЗСУ відсутня.
Щодо
колишнього Голови Верховної Ради України та тво Президента України Олександра Турчинова,
то, за неперевіреною інформацією, він у генеральському званні числиться в
одному з підрозділів Сил Територіальної оборони ЗСУ та перебуває в м. Києві. Як
і екс-заступниця спікера Оксана Сироїд, яка проходить військову службу у званні
молодшого сержанта.
І
це далеко не повний перелік вчорашніх топ-посадовців, які після відставки
захищати Україну на передову не пішли.
Можливо,
вони всі непридатні до військової служби за рішеннями ВЛК?
Остап
КАЛИНА.
На
фото журналу «Forbes Ukraine»: Олексій Рєзніков.