У суботу працівники лісоуправління, ДП «Цуманське ЛГ»,
члени Цуманського учнівського лісництва садили «деревця миру». Ця лісівнича
толока проходила в рамках Всеукраїнської акціїї Державного агентства лісових
ресурсів України «Майбутнє лісу у твоїх руках». Глибоко символічно, що саджанці
сосни звичайної і дуба червоного «пішли» в мирний похід місцями, де у першу
світову перегукувались гармати Царської Росії і Австро-Угорщини. У цім
історичнім лісовім урочищі Гребельки до цих днів збереглися окопи, в їх бік і
рушила мирним поступом шеренга садівничих. У цей час у високості з’явилося три
журавлики, розговорились у небі, мов друзі які. Сто років для природи – одна
мить, для людей – три покоління, що встигли «понюхати» пороху у трьох війнах.
Тож садили дерева з думкою про мирне небо, закінчення військових дій на Сході
України та добробут рідної держави. Лісоуправлінці приїхали зі своїми дітьми й
онуками. В. о. начальника лісоуправління Олександр Кватирко садив деревця миру
із сином Тимофієм та донькою Настею – ще дошкільнятами, його колеги Руслан
Люшук – із донькою-четвертокласницею Луцької гімназії №4 Аньою, Сергій Сичук –
з онукою Софією Вігірінською, ученицею Луцької гімназії №21, Олена Пришко – сином-третьокласником
Луцької гімназії №4 Данилком, керівник Цуманського учнівського лісництва,
вчитель біології Валентина Томчук і її колега Оксана Терешкович долучили до
цієї незвичної толоки семикласницю Ірину Мазур, восьмикласника Артема Ховайла,
дев’ятикласника Володимира Ковша, десятикласницю Христину Романюк. Юні
природолюби трудилися пліч-о-пліч з директором ДП «Цуманське ЛГ» Володимиром
Туревичем, розповіли йому, що вже посадили 2600 грабів у Парку Перемоги смт
Цумань, граб і горобину висадили і в парку Васильєва, а ще біля рідної школи
створили пам’ятну алею Небесній сотні.
– Зараз у нашому шкільному лісництві займається двадцять
п’ять учнів 9-х і 10-х класів, – розповіла керівник Валентина Іванівна. – Ми
намагаємось продовжувати найкращі традиції наших попередників, адже саме з Цуманської
школи започатковувався рух учнівських лісництв усієї України.
Долучилися до акції і всі лісівники Мощаницького
лісництва – лісничий Володимир Бадзян, майстри лісу Анатолій Берестюк,
Володимир Гламазда, Андрій Янулик, Андрій Карпович, Святослав Ліщук, Микола
Нерода, Павло Андрощук, працівниці лісгоспу Наталія Ладенчук та Оксана Денисюк.
Разом створили близько 3 га новолісся, висадили близько 15
тис. сосон та 4 тис. дубочків.
– Дай Боже усім у творчосиллі і здоров’ї дожити до того
часу, коли ці саджанці стануть лісом! – зичить садівникам «Лісу Миру» Володимир
Туревич.
А майстер лісу майстерської дільниці №3 Анатолій Берестюк
показує на сусідній бір, якому вже за сорок.
– Садив його після закінчення Шацького лісного технікуму,
щойно влаштувався лісником, – каже. – Не зогледівся, як він виріс… І грибами
порадує, і пташиним співом потішить.
А ось ліси, які садили батько і дідусь майстра лісу, вже
досягли часу стиглості і ними, аби не втратити деревину, потрібно
по-державницьки розпорядитися.
– Мощаницьке лісництво має 6726 га лісових угіль, – розповідає
лісничий Володимир Бадзян. – У нас діє вісім майстерських дільниць. Є і
стиглолісся, і молодняки. Торік заготовили 7700 кубометрів деревини від рубок
головного користування та 2400 кубометрів – від рубок догляду. На всіх вивільнених
площах провели заліснення або ж сприяння природному поновленню. Цю тримали
зумисне для цієї лісівничої толоки «Деревця Миру», що проходить у рамках Акції
держлісоагентства України «Майбутнє лісу у твоїх руках».
Лісівники розповідають, що цим прадавнім лісом ходили не
тільки Перша і Друга світові, а й мирна Історія. У давнину ці борові і дібровні
угіддя належали знаменитому українсько-литовському роду Радзивілів, неподалік була
Гаївка-кордон, де жив, може й, найперший лісничий цих лісів, через те і урочище
назвали Гребельками. Радзивіли прославились патріотами волинського краю,
охоронцями Цуманської пущі і, хоч були завзятими мисливцями, без потреби звірів
не турбували, як і теперішні єгері, суворо охороняли їх від браконьєрів. А ще
переказ мовить, що на цім кордоні люди князя свого часу викопали ставочок,
який, можливо, дав початок ставковій справі поблизьких сіл. Пізніше, вже за
Польщі, угіддями опікувався лісничий-поляк на прізвище Крепський, тепер їх
справу продовжують вже у третьому поколінні місцеві лісівники з поблизьких сіл.
Анатолій Берестюк – один із них.
…Посадивши «колону зеленочубих миротворців», проходжуюсь брустверами
окопів, може й переступаючи невидимі для цього часу гвинтівки зі штиками, що
«дивляться» у бік супротивників… У цім окопчику були австріяки? Втім, цими
австріяками-ворожками часто були наші ж українці із Галичини і, як розповідали
своїм дітям місцеві учасники цих подій, бувало приходили брататися, разом поспівати
українських пісень… А як царі наказували воювати, мусили йти в атаки,
відстрілюватись, кривавати землю українською кров’ю, яку розвела по різні боки
фронтів Історія… Ось бо щось вилазить із піщуги і я не йму очам віри: «Це ж бо
загороджувальна колючка…» Трохи пооддаль знаходжу важку частину снаряда чи
міни…
– Отак війна і через сто літ ؘдивиться в очі
Прийдешньому! – мовить хтось із місцевих лісівників, беручи до рук мої знахідки.
– Тут весь час хтось ходить – надіється знайти армійську казну чи яку
солдатську реліквію… Нещодавно один чоловік із металошукачем на моїх очах
знайшов офіцерську шаблю… Інший, розповідають, іменне золото… Знайшлися навіть
рідні того вояки, що прозябав тут в окопі, і викупили «іменний скарб» за
солідну винагороду…
…Ми ж ідемо до тої війни із деревцями миру… Усім
лісоуправлінням, Цуманським лісогосподарством та Першим учнівським лісництвом
України, аби Майбутнє убезпечити од страшного лихоліття… Може тому, вона вже не
погримкує до нас страшною силою, а лиш «поглядає» отакими музейними трофейними
знаками. Миру – Мир!
… Учора пройшов дощ…. Земля набралася вологи… Деревця
Миру обов’язково приживуться і на цім окопиську Першої світової берегтимуть
світ од нових протистоянь та воєн… Хочете миру, садіть ліси, сади, квіти… І
буде Мир!
Сергій
Цюриць,
На фото
автора: садівничі деревець миру.