«Декомунізація дійшла й до Щорса…» – подумала, як тільки за вікном редакційної автівки «мигнули» колгоспні «комори» с. Новий Двір Турійського р-ну.
Давно не стало колгоспу ім. Щорса в цьому селі, а погруддя червоному командирові УРА (у 1917-1922 рр., період боротьби із черговою хвилею піднесення українського націоналістичного духу) в селі на Волині було.
Який стосунок Микола Щорс мав до Нового Двора, важко сказати… Такий приблизно, як і Фелікс Дзержинський до с. Дідичі Ківерцівського р-ну. Але раз колгосп назвали його іменем, то й монумент при дорозі нікого не дивував. А чим далі від епохи совєтів, тим більше уваги до себе привертав. Для журналістів та краєзнавців узагалі став родзинкою Нового Двора: Україна переступила 20-й десяток незалежності, а погруддя тому, хто душив ту незалежність в зародку, дбайливо білили до кожної Паски…
Так-от, нема вже Щорса. Не тільки у Києві, де стояв величезний монумент радянському командирові, а й у Новому Дворі. «Напевне, у вирі революції гідності «здали нерви» у патріотів села й, швидше за все, самі знесли цікаве погруддя без ніякої офіційної декомунізації», – подумала.
Та все ж телефоную у сільську раду із простим запитанням: «Що сталося із погруддям Щорса, яке стояло у селі?».
…Та на тому кінці дроту мені порадили «дурних» питань не задавати. Бо, мовляв, якби знала, як того Щорса «декомунізували», той не питала б! Словом, «Сказали подіти, ми й поділи», – відповіли мені у Новому Дворі.
Чим ще дужче заінтригували… Може, хто знає, де подівся Щорс із Нового Двора? Розкажіть журналістам «Волинської газети». Тепер знайти відповідь на це «дурне» запитання ну дуже хочеться)))
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: «осиротіле» колгоспне подвір’я у Новому Дворі.
P. S. У переліку пам’яток монументального мистецтва Волинської обл., що перебувають під охороною держави, новодвірівського Щорса нема й не було. Тож хай спочиває з миром…