28
квітня православні християни та їхні греко-католицькі брати і сестри
відзначатимуть Вербну неділю. Що це за свято, після якого через 7 діб настане
Воскресіння Христове?
За
тиждень до Воскресіння Христового віряни всього світу відзначають Вхід
Господній у Єрусалима.
Тож
після 28 квітня попереду найскорботніший тиждень у церковному році, муки на
хресті, погребіння та чудо воскресіння. Але цей день у християн – святковий та
радісний.
Історичною
основою цього дня є прибуття Ісуса Христа до Єрусалима. Цей момент
описаний в усіх чотирьох Євангеліях – від Матвія, Марка, Луки та Іоана.
Напередодні,
у суботу, Ісус вчинив диво і воскресив свого друга, праведного Лазаря.
А вже в неділю Христос наказав своїм учням привести молодого осла і в’їхав на
ньому у місто Єрусалим, здійснивши пророцтво Захарії.
«Українська
правда. Життя» нагадує, що шлях Спасителя люди встеляли своїм одягом та
пальмовим листям. Власне, звідси і пішов звичай освячувати вербу (як тотемне
дерево українців, на заміну пальми, що не росте у нашій місцевості) на згадку
про той день, жертву і смирення Господа перед своїм майбутнім.
Тож
після велелюдних Богослужінь 28 квітня освяченими вербовими гілочками українці
зустрічають один одного та легенько б’ють ними, нагадуючи, що вже скоро Пасха,
примовляючи:
«Не
я б’ю – верба б’є! За тиждень – Великдень! Уже недалечко червоне яєчко!».
Якихось
особливих приготувань чи святкувань на Вербну неділю не було і немає. День
перед тим – у Лазареву суботу – досить поширеним звичаєм було засівання гороху.
Але у принципі нічого робити на городах не можна було, адже вважалось, що не
буде врожаю.
Що
можна, а що не можна робити у Вербну неділю?
Знову
ж таки, Квітна або Вербна неділя практично не має звичаїв чи обрядів як,
наприклад, з приготуванням обов’язкових страв до столу, сервіруванням чи іншими
домашніми справами.
У
цей день треба постити і не влаштовувати ніяких гостин. Тим більше, що
наступного дня починається Страсний тиждень, який є піком Великого посту. Десь
можна натрапити, що піст можна послаблювати на Благовіщення, а десь – на
Благовіщення і Вербну неділю. Тоді дозволено їсти рибу.
Як
зберігали та що робили із освяченим галуззям раніше, і що радите робити з ними
в міських умовах?
«Суспільне.
Львів» радить: будь-яка освячена річ є оберегом і має сакральний статус.
Освячену вербу раніше зберігали на покуті, ставили за образи разом з іншими
сакральними речами – стрітенськими свічками, проскурками. Потім тим галуззям у
селі виганяли першу худобу на пашу – щоб вона «трималася хати», щоб дикі звірі
не загризли, не роздерли та щоб худоба не хворіла.
Досить
поширеним звичаєм було поїдання вербових котиків. Робили це, щоб не боліло
горло. По одній-дві китиці їх могли поїдати жінки, які не могли завагітніти.
Також задля поминання пращурів освячені гілочки носили на цвинтар або на поля –
щоб вберегти землю від грому, блискавки, посухи чи навпаки сильних повеней.
Гілочки
могли зберігати до наступного року, а потім палили, оскільки вважалось, що це «чистий»
спосіб утилізації сакрального предмету. Свяченою вербою розпалювали піч, коли
пекли паски. Але лише тоді, коли пекли паски у Страсний четвер. Якщо ж у
п’ятницю чи суботу, тоді розпалювали полум’ям від страсної свічки.
Де
дівати освячені галузки верби у містах, наразі незрозуміло. Кожен робить
по-різному. Але однозначно викидати на смітник чи куди інде сакральну вербу не
треба. Також по освяченому гріх топтатись.
Підготував
Роман
УСТИМЧУК.
Ілюстративне
фото порталу «Суспільне. Львів».