Кам’янець-Подільський на
Хмельниччині і Луцьк на Волині – перлини туристичного відпочинку. Міста
приваблюють не лише старовинними фортецями, а й фестивалями, що не мають
аналогів в Україні. Але як із Луцька дістатися в Кам’янець-Подільський та
повернутися додому з позитивними враженнями? Власкор «Волинської газети»
отримав завдання перевірити це на собі…
Незважаючи на велику кількість цікавинок, у місто
пролягає складана дорога. Практично альтернатив подорожі немає – ви можете
дістатися у Кам’янець лише на автобусі «Брест-Кам’янець-Подільський».
Відправляється транспорт із першого автовокзалу у Луцьку о 23:25.
Прибуваємо туди заздалегідь – о 22:50. Чекати автобуса
доводиться понад годину через вимушену затримку на кордоні. На вулиці меншає
людей, стає зовсім темно і холодно. Я нарешті заходжу в автобус із наміром
відразу заснути, віддаю 230 грн за дорогу. Жінка, що сідає поруч, запитує якусь
незначну дрібницю і провалюється в сон.
Відправляємося ми уже о 00:12, тобто, поїздка стартувала
майже на годину пізніше. Прибути за графіком автобус має о 6:45, розумію, що
час приїзду уже разюче відрізнятиметься від зазначеного.
Хоча автобус міжнародного сполучення, проте він
невеликий, але сидіння, все ж, зручні. Проте заснути важко – заважають часті
зупинки, світло, шум людей і задушливе повітря. Я засинаю під релаксивну музику
і прокидаюся уже о 4.00, зупинки надзвичайно короткі, міста і села минають за
вікном – в однаковому сірому вбрані вони схожі один на одного, як близнюки.
Така подорож не приносить ніякого задоволення, вдень
цікаво спостерігати за пейзажами за вікном, проте зараз цим неможливо
насолодитися.
Знову невеличка стоянка. Розумію, що ми значно вибилися з
графіку, адже околиці Кам’янця-Подільського я знаю добре, проте, незважаючи на
те, що на годиннику уже 6.00, зрозуміти, де ми знаходимося, не можу.
Дуже швидко зійшло сонце, проте в очі відразу кинулася
непривітна погода – хмари заполонили небо і, здається, от-от із неба рине дощ.
Ближче до Кам’янця пасажирів стає більше – водій підбирає
жителів ближчих сіл. У місто заїжджаємо з нетуристичної сторони – ми оминули
найвищий міст в Україні та каньйон, що розділяє Старе місто і житлові будинки.
Натомість туристу, який вперше приїде до Кам’янця, відкриються панорами
заводів; це значно програє варіанту поїздки через старовинну частину.
Міська автостанція у Кам’янці досить непривітна і
набагато менша, аніж у Луцьку. Вранці тут багато безхатьків та бездомних собак.
Звідси немає прямого сполучення зі Старим містом. Щоб побачити всі туристичні
принади, варто пройтися ще хвилин 10 на зупинку до місцевого ринку. Кам’янець
зустрічає похмурим автовокзалом і такою ж погодою. До речі, саме приміщення
автостанції можна назвати створеним за радянськими зразками – старовинне місто
має досить непривабливе за виконанням у натурі словосполучення «Ласкаво
просимо».
Довга виснажлива подорож автобусом вимагає гарного
відпочинку. Після майже безсонної ночі помилуватися містом практично немає сил,
тому радимо заздалегідь подбати про пошук житла для відпочинку.
Незабаром у Кам’янці відбудеться фестиваль повітряних
куль та історичних реконструкцій подій, що відбувалися у XІX ст. Тому, мабуть, варто ще раз випробувати долю і таки
відвідати це серце Поділля. А, може, й ні…
Богдана ХОМА.
На фото автора: один із попередніх фестивалів повітряних куль.