Так було півсотні літ тому. Тепер навіть із віддалених Березників та Замучениці до школи у Самари-Оріхові Ратнівського р-ну дітвора їздитиме персональним шкільним автобусом!
«Більше наші діти не будуть «колядувати» на зупинках, чекаючи маршрутку. А то їдеш чи йдеш, бувало, глянеш – а вони, мов горобці, клубочуться над дорогою. Чи то мороз надворі, чи – дощ… Скінчилися уроки – куди подітися?» – тихо тішилися батьки у гурті святково вбраного люду попід шкільними яблунями.
Це для журналістів чи чиновників подія у с. Самари-Оріхові – з розряду майже буденних. А для них – жителів поліської глибинки – майже історична. Кожен, хто благословляв цього дня в добру дорогу новий автобус «Еталон», придбаний у рамках державної програми «Шкільний автобус», прекрасно розумів: для хай і не жменьки, а доброї пригорщі тамтешніх школярів (тут доїжджає 55 учнів) – це дорогий дарунок.
Справжню ціну цьому подарунку знає Надія Онуфріївна. Поки діти раділи, дорослі уважно слухали гостей, вона – згадувала свою юність. Більш ніж чверть віку тому Надія Назарук прийшла у цю школу вчити дітей. Не прийшла – прислали…
«Приїхала сюди в 58-му: води повно, школа – розвалюха…. Я почала плакати! Біго-ом до завідуючого. Кажу – відпустіть. А він «Ні, дівчинко!». Так і осталася. Діти в школу ходити не хотіли, бо треба було вівці пасти, корови, вони нас боялися. Тато єден дитя приніс і в клас кинув. Та дитина знялася й побігла! Ми із психологами мусили бути, кожну дитину приласкати. Туди до Березників дороги зовсім не було. Через кладку добиралися. Декому три кілометри за Березники треба було йти. Того й ми ходили з ними. Вночі вертаємося, боїмося… А в школі холод страшний був. Діточок просила шапки вдягати. Чорнило із сажі замерзало».
Цей навчальний заклад, нині уквітчаний чорнобривцями, мальвами, майорами, Надія Назарук будувала своїми руками:
– Її як будували, то ми теж ішли на стройку. Руками робили. Не було коли зашити перевіряти. Як пустили школу, то ми вже стали краще працювати.
Серед учнів Надії Онуфріївни – і нинішній голова Ратнівської райради Микола Макарук. Цього дня він уже як представник влади вітав сільську громаду разом із головою райдержадміністрації В’ячеславом Лавренюком, народним депутатом Степаном Івахівим та іншими керівниками.
«Еталон» слугуватиме сільській дітворі та перебуватиме на балансі місцевої ради. Тому, як його берегти та утримувати – клопіт не тільки директора школи, а й сільського голови Василя Трофімука: «Дороге задоволення, – резюмує той. – Але я вам як колишній лікар скажу: здоров’я дітей дорожче».
…Разом із Надією Онуфріївною заходимо у школу. Хотіли пошукати давні фото на стендах. Та де там! Сивочолу вчительку постійно перепиняють її учні. То «Добрий день!» сказати, то «Як здоров’я?» запитати. А бабуся аж світиться:
– Ви знаєте, от Степан Івахів, наш депутат, сьогодні чула, говорив про те, що такий час складний настав, автобуси треба вибивати. Що часом здається, його самому зібрати було легше… Ні! Це того, що ви – молоді. А я скажу, що зараз – красота. І хай би ви весь вік не знали, що таке – чорнило із сажі і як то воно через кладку щодня чи зима, чи літо босими ногами в школу йти…»
До речі. У селах Ратнівського р-ну курсує уже сім шкільних автобусів, придбаних коштом держави. Крім того, два куплено за гроші місцевого бюджету, один – на умовах співфінансування. Після Самари-Оріхівської сільської ради на черзі – Датинська. Там довезення потребують 22 учні. Особливо важко діставатися до школи в с. Датинь малим мешканцям із сіл Запілля та Дошне. Торік із Дошного, правда, їздило «за наукою» тільки 3 дитини. Але в перспективі кількість школярів у с. Дошне має зростати.
У тих сільських школах, де нема автобусів, влада вирішуватиме проблему шляхом укладення договорів із перевізниками. Кошти на оплату в бюджеті є. Головне – знаходити добросовісних перевізників, наголошує голова облдержадміністрації Борис Клімчук. Звичайно, такий спосіб довезення школярів – економніший. От тільки водії маршрутних автобусів навіть за умов наявності договорів не надто сумлінно виконують взяті зобов’язання. Мороз – їдуть. Розбита дорога – не їдуть. Мало пасажирів – теж не їдуть… Цьогоріч на такі ситуації влада реагуватиме жорсткіше, необхідні важелі – знайдуть, пообіцяли в облдержадміністрації. Тим часом до 1-го вересня зосталися лічені дні. Сільських школярів у прийдешньому році держава без уваги не залишить. Та й програму «Шкільний автобус», яка на особливому контролі у Президента України, планують виконати до 2015 р. Поживемо – побачимо, а точніше – поїдемо!
Олена ЛІВІЦЬКА.