Щоб зрозуміти, чому німці так делікатно ставлять до
теми толерантного поводження з представниками інших народів і континентів,
треба зрозуміти головне: хоча й минуло понад 70 років після завершення Другої
світової, й хоча про криваві події далекого минулого тут зазвичай вголос згадувати
не хочуть, синдром моральної відповідальності за те, що відбулося на континенті
в 1939-1945 рр. й досі примушує демократичну владу ФРН демонструвати максимум
лояльності щодо різноманітних біженців та заробітчан. Але не нинішній канцлер
Ангела Меркель винна в тому, що Німеччину нині заполонили представники інших
рас, культур, релігій і цивілізацій, бо це наслідок зовнішньої політики цієї
країни впродовж останніх десятиліть.
Пригадую, як у далекому 1996 р. у Західну Німеччину
ми возили групу ветеранів, які через 50 років після закінчення війни нарешті
змогли спокійно поспілкуватися з такими ж, як і самі, колишніми солдатами.
Тільки до травня 1945-го вони дивилися один на одного через прорізи прицілів, а
тут отримали шанс глянути в вічі і разом сказати: минулу війну розв’язали
тоталітарні режими Гітлера і Сталіна.
Але навіть не це було характерною особливістю того
давнього візиту. Організатори повезли нас на екскурсію в м. Вольфсбург, де
знаходиться один із заводів виготовлення автомобілів «Фольксваген». Те, що
побачили в цехах люди, які знають реалії умов праці українських робітників на
тому ж ЛуАЗі, просто вразило. Особливо безкоштовні автомати з напоями та їжею,
користуватися якими можна безлімітно впродовж цілої зміни! А ще – можливість
купити новісінький «Фольксваген» за пільговою ціною, якщо ти працюєш на цьому підприємстві…
Та особливу увагу привернуло те, що на конвеєрі, де з дня в день робітник,
наприклад, лише стежить, як автоматика вставляє в кузов коробку передач, не заважаючи
на високу зарплату було дуже мало білих людей: більшість – із Африки та Азії.
Хтось із наших ветеранів пожартував: мовляв, я б тут
ще попрацював…
Організатори висловили велике здивування (як так?!, термін
візи закінчується!, дозволу нема і т. д.) із суто німецькою педантичністю, але
потім, у приватній розмові, я почув пояснення, яке згадую й досі. На запитання,
члму на той самий завод «Фольксваген» не можуть набрати українських робітників,
пролунала доволі відверта відповідь: ви, слов’яни, можете повністю адаптуватися
до життя в Німеччині і не повернутися назад із заробітків. Вас потім навіть на
вулиці важко ідентифікувати, що ви – не німці. А от вихідців із Африки,
Латинської Америки та Азії ми, німці, завжди зафіксуємо, і коли виникне якась
загроза, зможемо діяти адекватно…
Життя показало, що в деяких містечка Німеччини «біженців»
і «переселенців» уже більше, ніж самих німців. Але проблема не в цьому: в СССР
по всій території Союзу також жили різні народи, та й у нашому Луцьку чимало
змішаних сімей, і це не становить ні для кого ніякого дискомфорту. Проблема в
іншому: за 20 років в ЄС хлинув потік людей, які реально не хочуть ні працювати,
ні навчатися, ні відпочивати, а лише – існувати за рахунок доволі високих
соціальних виплат із боку уряду ФРН.
Ну, а коли Ангела Меркель, в якої немає власних
дітей, але яка як кожна жінка пожаліла нещасних сирійських діток, що гинули в
Середземному морі, як канцлер таки відкрила кордон для біженців, на практиці це
обернулося гігантською проблемою для самої Німеччини! Скажіть, кому
сподобається, коли притулок для престарілих заберуть у волинян і поселять туди
арабів? Хто вітатиме рішення, якщо зал ОДЮСШ в Луцьку перетворять на їдальню
для прибульців? Як реагувати, якщо цілі квартали, наприклад, Ковеля,
населятимуть особи, які живуть за своїми законами і як мінімум недружелюбно
ставляться до самих ковельчан, зате отримують із казни міста достатньо грошей
на своє утримання?
Німці, до речі, терпіли цю ситуацію довго й
героїчно. Але криваву крапку поставив теракт у Берліні біля кірхи Кайзера
Вільгельма…
Не відомо, чи убивця з Тунісу випадково скерував
багатотонну вантажівку на базарчик саме в цьому мікрорайоні німецької столиці,
чи це сталося свідомо, та факт залишається фактом: душогуби спробували вдарити
в найменш захищене місце серця кожного німця! Я був у Берліні і бачив цей храм.
Його залишили таким, яким він став у травні 1945-го після масованих обстрілів
артилерії та авіації. Він – символ жахіть війни, про які треба пам’ятати вічно!
І саме біля нього садист холоднокровно давить машиною з убитим водієм-поляком у
кабіні сотні безневинних німців, які готуються до Різдва…
І ще одна обставина, яка як мінімум дивує.
Виявляється, 31-річний араб спочатку прибув із Тунісу в Італію, а рік тому перебрався
в комфортну і багато Землю північний Рейн-Вейстфалія, де оселився в будинку для
біженців (перед цим звідти забрали всіх пенсіонерів-німців). Він попросив
дозволу на проживання в ФРН, але отримав відмову… Як же могло так статися, що
громадянин, який перебуває в Німеччині фактично нелегально, може не тільки
вільно розгулювати вулицями невеличкого містечка, але й безперешкодно поїхати в
столицю?!
На Волині теж є пункт тимчасового утримування осбі
без громадянства та нелегальних мігрантів, збудований за гроші та за
стандартами ЄС. І там створені справді цивілізовані умови для тих, хто
незаконно перебуває в Україні та чекає або депортації, або легалізації. Але,
вибачте, умови утримання такі, що підозрілі особи не мають права вільно
розгулювати навколишніми селами та містами з невідомо якими намірами…
Тому те, що сталося на Різдвяному базарі в Берліні –
наука. Кривава. Страшна. Така, яка не повинна повторитися. Але урок
напрошується один: добро має бути з кулаками. І гості в хаті не мають права перетворюватися
на господарів чужого помешкання. І коли вони цього не розуміють, то діяти треба
за перевіреним лозунгом: «Чемодан, вокзал, Росія!». Під «Росією» мається на увазі країна
походження.
Але раз уже її згадано, то треба поділитися ще одним
спостереженням. Фактично в той самий день, як у Берліні терорист-араб розчавив
понад 70 людей, на Донбасі в районі Світлодарської дуги російські найманці під
час чергового наступу вбили та поранили фактично таку ж кількість українських
військовослужбовців. Президент України Петро Порошенко цілком правильно
висловив співчуття німецькому народові з приводу того, що сталося в столиці
ФРН. Ангела Меркель не черговий злочин Кремля не відреагувала ніяк, хоча його
наслідки не менш криваві.
Невже Європа звикла, що в Україні вже 2 роки йде
війна? Що на Волині вже ледь не 200 родин втратили в боях АТО своїх батьків,
чоловіків, братів чи синів? І що Німеччина та Франція як основні гравці «Нормандського
формату» та «Мінського процесу» повинні рішуче та наполегливо загнати
кремлівського шатуна в його барлогу та спільно відновити мир і правопорядок і
на своїй території, і в нас. в Україні…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора: храм у Берліні, біля якого сталася
трагедія.