Як кагебісти полювали за найближчим соратником Степана Бандери і навіть вийшли на його дружину, яка ще в 1941-1944 рр. розбудовувала структури ОУН на Волині…
Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у «Пласті» й Оргнізації українських націоналістів. Мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух. Одночасно відбували ув’язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен. Спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об’єктами оперативних розробок кгб ссср. Йдеться про Осипа Тюшку, якого чекісти намагалися нейтралізувати за будь-яку ціну.
Дослідник архівів Служби зовнішньої розвідки Олександр Скрипник нещодавно в «Історичній правді» опублікував раніше невідомі факти про життя та боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу Осипа Тюшку, одного з найближчих соратників Степана Бандери, провідника однієї з гілок ОУН.
Усе почалося з того, коли у лютому 1946 р. співробітники мгб ссср затримали у Польщі кур’єра ОУН Василя Дячука, який намагався потрапити до американської зони окупації Німеччини. Під час обшуку знайшли листи від родичів до Осипа Тюшки, про якого чекісти знали, що він є близьким другом Степана Бандери.
Цій події надали неабиякого значення. Доповідь про затримання лягла у москві на стіл начальнику радянської зовнішньої розвідки павлу фітіну (згодом його розстріляли як «ворога народу»). Той одразу дав вказівку керівникові мгб урср сєргєю савченку зібрати всю інформацію про родичів Осипа Тюшки і взяти їх в оперативну розробку. На самого бандерівця завели агентурну справу і присвоїли йому псевдонім «Слуга». Насправді ж серед оунівців його знали як «Обуха».
Первинна інформація про нього: народився в с. Старий Мізунь Вигодського району Станіславської обл. (нині – Долинський район Івано-Франківської обл.); за оунівську діяльність у 1930 і 1933 рр. заарештовувався польською владою і утримувався в тюрмі Береза-Картузька; є близьким другом Степана Бандери і його секретарем у Центральному проводі ОУН за кордоном.
Про близьких родичів повідомляли, що батько й мати мешкали в тому самому селі, сестра Наталія померла у 1944 р., сестра Славка у 1945 р. засуджена за націоналістичну діяльність, третя сестра Юлія переховувалася через те, що її чоловік був в УПА, брати Богдан та Омелян так само перебували в УПА, наймолодший Роман навчався в школі.
Перед початком Другої світової Осип Тюшка знаходився зі Степаном Бандерою у Німеччині, з іншими діячами брав участь у підготовці та відправленні на східні землі України похідних груп оунівців, координував їхню роботу.
А після закінчення війни разом із Миколою Лебедем, Мирославом Прокопом, Ярославом Стецьком, Левом і Дарією Ребетами, Іваном Гриньохом та іншими увійшов до складу Закордонного бюро ОУН, яким керував Степан Бандера. У списку членів цього бюро, складеного кагебістами, про нього зазначено: «Референт з особового складу, в минулому особистий секретар Степана Бандери, одна з його довірених осіб».
Завдання для кагебістів було однозначним: спробувати перевербувати «Обуха» («Слугу») на свою сторону. Або навіть ліквідувати…
Але вивчення обставин тривало недовго і не принесло бажаних для чекістів результатів. Як свідчать архівні документи, брати Богдан і Омелян були вбиті при проведенні чекістсько-військових каральних операцій на території області проти підрозділів УПА. Сестру Юлію так і не змогли знайти, вона перебувала на нелегальному становищі. А її чоловік у 1947 р. загинув у бою від рук червоних окупантів у Болехівському районі.
Батька, матір і наймолодшого брата Романа, який щойно закінчив десять класів, виселили, як зазначається в архівних документах, у «віддалені області ссср на спецпоселення», і вони потрапили на золотодобувну копальню в Улчинський район Хабаровського краю росії.
Інформація про дружину також не додавала оптимізму. Наталія належала до ОУН і мала псевдо «Отаманша», у 1940 р. перебувала у польському м. Кракові, брала участь у ІІ конгресі ОУН, у роки війни була залучена до підпільної роботи на Волині, нібито діяла спільно з очільником Служби безпеки ОУН Миколою Лебедем і разом з ним та іншими діячами емігрувала до Чехословаччини, а потім до Австрії, де й познайомилася з Осипом Тюшкою та вийшла за нього заміж.
У «Вікіпедії» навіть вказано дату укладення шлюбу: 24 червня 1945 р. І що нібито вона народилася в м. Луцьку!
Як часто буває, тінь слави відомих чоловіків часом затьмарює образ не менш успішних та величних жінок. Тому інформації про його дружину обмаль. Навіть її прізвища у дівоцтві не знаємо… Хіба що на сторінці школи рідного села Осипа Тюшки вказано:
«Після смерті Осипа дружина Наталія жила на соціальну допомогу австрійської влади, якої вистачало на найнеобхідніше. В листах до родини вона писала: «Хочу Тебе, Романе, просити, щоби там у Мізуні, який так Осип любив і все про нього розповідав, Ти з нашими людьми відзначали кожного року Осипа День народження, або День смерті. Треба щоб пам’ять по такому великому синові Мізуня не пропала і не пішла в забуття. Він своєю працею заслужив собі таку річ. Він багато пережив всякого горя, але ніколи не зламався й не переставав вірити в нашу ідею».
Вочевидь, це був лист до наймолодшого брата провідника – Романа Тюшки, який зазнав лиха від «визволителів» через націоналістичні переконання та підпільну роботу Осипа.
Спочатку екаведисти намагалися вплинути на родину через «сексота». Наприклад, незадовго до повернення родичів на батьківщину відряджали з м. Києва до місця їхнього спецпоселення в Хабаровський край під виглядом… кореспондента газети «Радянська Україна».
«Під час того «редакційного» відрядження він серед інших познайомився з родичами ОсипаТюшки і взяв їхню адресу. Потім після повернення надсилав їм зроблені власноруч фотознімки, писав листи і намагався закріпити встановлені контакти певними обіцянками допомогти у влаштуванні й вирішенні всіляких питань.
Відтак, заручившись цим знайомством, листами і світлинами, співробітник кдб мав поїхати до Відня на VII Всесвітній фестиваль молоді та студентів і там розшукати Осипа Тюшку. Цього разу – вже під прикриттям кореспондента журналу «Фізкультура і спорт». У плані оперативних заходів зазначалося, що він повинен зайняти позицію радянського патріота і переконати «Обуха» («Слугу») відмовитися від націоналістичної діяльності, розповівши про повернення родичів із заслання додому, нібито позитивне сприйняття ними радянської дійсності і їхні рекомендації», – зазначається в публікації.
До убивства Степана Бандери залишалося менше, ніж три місяці. Будь-яка інформація про нього у той період для кгб становила особливий інтерес. Тож і встановленню контакту з Осипом Тюшкою як його близьким другом надавали важливого значення.
Один із варіантів передбачав, що оперативний співробітник завітає додому до оунівця і безпосередньо там проведе з ним таку вербувальну бесіду. Але були певні побоювання, що той може поводитися непередбачувано, затримає візитера, викличе поліцію. На такі думки наводили й повідомлення агентури про спосіб життя господаря і саме помешкання. Дехто висловлював припущення, що вілла, де мешкав Осип Тюшка, використовується оунівцями як конспіративна квартира. Там помічали навіть Ярослава Стецька та інших діячів.
Зрозуміло, що там же ж мешкала і його дружина Наталія, котра добре володіла основами конспіративної роботи. Цілком можливо, вона була й навченою застосовувати стрілецьку зброю… А чекісти ще й передбачали, що в підвалі їхнього будинку зброї може бути дуже багато…
Усе це змусило дещо змінити плани і шукати інші варіанти. Але в січні 1975 р. винесли постанову про припинення оперативної розробки і здачу справи в архів. Мотивували тим, що Осип Тюшка тяжко хворий і вже не бере активну участь у громадсько-політичній діяльності.
Він справді занедужав. Далися взнаки давні хвороби ще з періоду перебування у концтаборі. Попри це, до кінця свого життя він залишався головою Об’єднання українських націоналістів в Австрії. Помер в Інсбруку 2 вересня 1983 р., похований на місцевому цвинтарі «Вестфрідгоф». Там же ж упокоїлася після смерті, вочевидь, і його дружина-лучанка Наталія…
«Осип Тюшка не зажив такої слави, як його близький друг Степан Бандера. Водночас він ніколи не заздрив тій популярності і не змагався за якісь високі посади в ієрархії ОУН, навпаки, прагнув бути менше помітним у публічному просторі. Як свідчать архівні документи, він нізащо не пішов би на те, щоб заподіяти якусь шкоду Степанові Бандері чи загалом українському визвольному рухові, навіть якби відбувся той оперативний контакт і на нього пробували б тиснути й шантажувати», – переконаний автор публікації Олександр Скрипник.
Правду кажуть: нашого цвіту – по всьому світу… Та чи збереглися їхні могили, чи в належному вони стані?
І з якого роду була, врешті-решт, пані Наталія, його вірна та любляча дружина?
Остап КАЛИНА.
На фото «Історичної правди» та «Вікіпедії»: Степан Бандера і Осип Тюшка; юність «Обуха»; курінна рада пластового куреня «Червона калина», 1928 р., стоять Осип Тюшка (крайній зліва), Степан Бандера (третій зліва); складена кагебістами схема родинних зв’язків Осипа Тюшки; на території концтабору «БорЛаг» у Хабаровському краї рф, де «вороги народу» видобували золото на копальнях; будинок Осипа Тюшки в Австрії.