Відомий адвокат і громадський діяч Василь Самолюк із
м. Луцька цими днями поділився історію будинку, який він купив у наш час. Ця
бувальщина дуже актуальна, адже споруда з’явилася в 1939 р., коли розпочалася
Друга світова війна… Зараз, на порозі можливого початку Третьої світової, коли
російські окупанти знову гострять зуби на Україну, так само виникають
запитання: а що буде з нами всіма, з нашим майном?
Власне, Василь Самлюк із цього приводу висловився так:
«Наш будинок у 1933 р. спроектував Владислав Стахоня у
стилі модного тоді функціоналізму. Спочатку він мав бути в іншому місці на тій
же вулиці Артилерійській. Його побудували десь у 1939. Не думаю, що то зробили
за рік. Для того часу то був великий проект, як для приватного будівництва. На
старому паркеті навіть були залишки наклейок 1937 р…».
Але, «той, хто побудував цей дім, так і не встиг у
ньому пожити»:
У 1939 р. в місто прийшла радянська влада, і він,
очевидно, був реквізований.
В 1941 р. місто відійшло до німців, а потім – знов до
совєтів. Будинок було розділено на дві квартири. Один поверх на дві кімнати
зайняла лікарка з сім’єю. Інший -–робітнича багатодітна сім’я. Радянські люди
були бідними людьми»…
Що це означало? Всі сподівалися на ЖЕК і самі нічого
не робили далі вхідних дверей своєї (державної) квартири.
Тому споруда поволі зазнавала деградації:
«Майже плаский дах весь час протікав, від чого згнило перекриття. Стіни
вкрилися грибком. Пічне опалення не могло дати раду товстим мурам. Щоб якось
покращити буття, замість внутрішніх автентичних сходів була зроблена прибудова
з фасаду, яка повністю зруйнувала первинну задумку архітектора щодо вигляду
будівлі. Так само, від втручання у конструкцію внутрішніх перегородок, вони
потріскались і вже були непридатними для подальшого використання».
Василь Самолюк із родиною недавно купили цей дім:
«Відновлення будинку зайняло майже рік. Ми зберегли
стару фасадну частину, а з тилу до глухої стіни зробили добудову. Сучасні
матеріали дали змогу краще реалізувати те, що було задумкою архітектора майже
100 років тому. Це був дуже складний і виснажливий проект. Проте, ми хотіли
вдихнути нове життя у старе, віддавши шану тим людям, які колись мали мрії, і
чиїм мріям так і не судилось збутись. Також ми хотіли, щоб цей будинок жив
далі. І мав кращу долю…».
Але тепер на горизонті знову маячить примара війни. З
усіма наслідками, котрі несе така ситуація…
«Найбільше чого я боюсь, щоб не повторилась історія
1939 р. У 2022-ому…».
Підготував
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Василя Самолюка: первісний план старого
будинку на вул. Артилерійській.