Завдяки організованій Інститутом народної пам’яті РП та Генеральним консульством Республіки Польща в Луцьку виставці «Втрачена Річ Посполита» волиняни чи не вперше за 70 років побачили, якою була древня синагога в Горохові, а також ще раз усвідомили відмінне розуміння поняття «Східних кресів».
16 січня ц. р. у виставковому залі Галереї мистецтв Національної спілки художників України керівник облорганізації НСХУ Володимир Марчук надав максимальне сприяння для цивілізованого та толерантного відкриття чергового історично-культурного проекту. Про значимість подібних акцій також розповіли присутнім ген консул Беата Бживчи, консул із питань культури Кшиштоф Савіцкі, голова обласного осередку Товариства поляків ім. Єви Фелінської Валентин Ваколюк, інші поважні відвідувачі. Ніхто з представників влади м. Луцька та області на захід не прибув, окрім депутата міськради, екс-заступника Луцького міського голови Анатолія Пархом’юка.
Фотовиставку під назвою «Втрачена Річ Посполита» організатори привезли з Тернополя, де вона експонувалася з 1 грудня 2014 р. На великих стендах із зображеннями тих чи інших доленосних для історії Польщі моментів Другої світової війни, в основному, фотодокументи, котрі доповнюють короткі коментарі.
Серед безумовно унікальних та цікавих матеріалів є мінімум кілька, що викликали особливий інтерес у волинян. Насамперед, архівне зображення старої єврейської синагоги в м. Горохів, яку тоталітарний режим уже давно стер із лиця землі і на місці якої зараз… базар. Ще в експозиції кілька нагадувань про злочини УПА щодо мирного польського населення, репресії сталінського режиму та нацистських загарбників до громадян Другої Речі Посполитої різних національностей під час здійснення людиноненависницької окупаційної політики на території Польської держави. Вона, до речі, в старих кордонах почала існувати з лише з 1 листопада 1918 р. і включала в себе після серії міжнародних договорів також території Західної України, Західної Білорусі та Литви, а припинила існування фактично з 1 вересня 1939-го, коли гітлерівська Німеччина вторглася в Польську державу з заходу, а 17 вересня того ж року – сталінський режим зі сходу. Унаслідок «Пакту Молотова-Ріббентропа», як відомо, західні та центральні райони Речі Посполитої відійшли під контроль Третього рейху, а східні потрапили до складу УРСР і, відповідно, були під окупацією Кремля. Тодішній уряд Польщі з Варшави через Брест, Волинь та Прикарпаття емігрував у Румунію, а потім відновив свою роботу на еміграції в Лондоні.
Саме західноукраїнські, західнобілоруські та литовські землі включно зі столицею Литви Вільнюсом у польській історіографії усталено називати «східними кресами». Проте автори дослідницької програми та виставки, науковці із ІНП РП Єжи Ейслєр та Кондрад Рокіцкі, в буклеті, присвяченому експозиції, зважили за потрібне додатково прокоментувати цей термін так:
«Видатний історик Томаш Стешембож, який недавно помер, виступав проти використання словосполучення «Східні креси», слушно пояснюючи, що складно говорити про східні воєводства Речі Посполитої, зайнятої 17 вересня 1939 року Червоною Армією, як про Східні креси, оскільки охоплювали вони загалом більше половини передвоєнних територій нашої держави. Не всі усвідомлюють, що зайнятий росіянами Брест перед війною мав централь ніше розташування, ніж, наприклад, Лодзь чи Варшава, а Вільнюс знаходився на віддалі 150 км від польсько-литовського кордону».
В усякому випадку, нинішня Польська держава має право показувати свою історію так, як вважає потрібним. Але й Українській слід уже давним-давно навчитися організовувати та проводити подібні експозиції не лише в західних областях, центральних та на Донбасі, але й на теренах сусідніх країн-партнерів.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора: древня горохівська синагога, якої вже давно нема; зацікавлений погляд на експонати; генконсул Беата Бживчи відповідає на запитання волинських телевізійників; стенд із розповіддю про діяльність Армії Крайової; польські військовополонені, розстріляні гітлерівцями; жертви нападу українських націоналістів на потяг сполученням Белжец-Рава-Руська в червні 1944 р.; каральний процес у Москві над керівниками підпільної Польської держави.
Друга Річ Посполита не втрачена доти, доки про неї пам’ятають
