Наталія Бунда – депутат Луцької міської ради (безпартійна), начальник управління туризму та промоції міста Луцької міської ради. За освітою – політолог-міжнародник, перекладач. На даний момент навчається на магістра державного управління в Національній академії державного управління при Президентові України. Також є аспірантом Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки.
Розмова з Наталею Петрівною відбувалася у день її професійного свята – Міжнародного дня туризму. Було багато заходів, та все ж вона виділила годинку, щоб поспілкуватися і відповісти на запитання.
– Як вам працюється на цій відповідальній посаді?
– Впевнено, натхненно та самовіддано! Люблю Луцьк, тому докладаю власних зусиль для його розвитку. Туризм – це одна з галузей, за допомогою якої розвиваємо наше місто. Поєднуючи свою професійну діяльність як начальника управління туризму та промоції міста й свій депутатський статус, прагну до того, щоб місто ставало кращим, комфортнішим, гарнішим та, водночас, видимим на українському й міжнародному туристичному ринках. Одне з головних завдань – сформувати позитивний імідж міста за його межами.
– Справді, я це помітив, переглядаючи ваші ініціативи і програми, створені за ці роки і оприлюднені на сайті Луцької міської ради. Пророблена колосальна робота. Де взяли стільки креативних ідей та вирішень надскладних завдань? Мені навіть здалося, що ви спромоглися заглянути у неблизьке майбутнє нашого міста, його людей і навіть тих, хто приїде сюди на гостину у далекому майбутньому?
– Щодо розвитку туризму в місті Луцьку вдалося зробити чимало. Над цим працювала я зі своєю командою, звісно, під чітким керівництвом та патронатом міського голови Миколи Романюка. Починаючи з 2011 року туристична галузь розвивається згідно цільових короткотермінових програм, які пишемо ми спільно із університетами, громадськими організаціями, представниками туристичного бізнесу. Вперше така Програма була затверджена у 2011 році, це був перший офіційний документ, розроблений мною на туристичній ниві, який відображав напрямок руху туристичної сфери Луцька. А згодом таких рішень виконавчого комітету, міської ради уже була сила-силенна в галузі туризму. На виконання Програми розвитку туризму вперше було виділено 100 тис. грн у 2012 році, а вже на 2015 рік – 455 тис. грн.
– У своїх програмах Ви підняли надзвичайне широке коло проблем, які здавалося б аж ніяк не пов’язані туризмом. Скажімо, добрі дороги або ж прощі до храмів Луцька.
– Справді, до 2012 року у Луцьку нічого не було: ні свого логотипу, ні туристичного сайту, ні Центру туристичної інформації та послуг, ні реклами міста за його межами, ні системи туристичного ознакування тощо! І взагалі при слові «туризм» усім уявлялося, що за цим «туризмом» потрібно їхати кудись далеко з міста за моря-океани, хоч би у сусідні Львів і Рівне. Знадобилося чотири роки кропіткої та плідної праці, аби з’явилося розуміння у лучан та представників влади, що туризм – це коли приїжджають до нас, що туризм – це економічна категорія. Тоді вже наступила інша фаза, як ви зауважили, коли стали говорити: «А хто ж до нас їхатиме, коли будуть погані дороги!» Так кардинально помінялася свідомість! Люди зрозуміли, щоб до нас приїжджали, потрібно будувати дороги і готелі, дбати про музеї і архітектурні пам’ятки, розвивати мережу ресторанів, кафе, барів, удосконалювати міський транспорт, навіть сполучення між містами і, звичайно, займатися промоцією Луцька. І вже є позитивна статистика відвідуваності нашого міста. І це наше спільне досягнення.
– Хто були ваші консультанти, де черпали досвід?
– Дивилася, що роблять інші міста, зав’язувала потрібні контакти з тими людьми, що розвивають туризм і проходили цю дорогу. Це як поле, що заросло чагарниками і вже не обійтися без сокири, але щоб рубати, потрібно знати, як правильно це робити. Мені пощастило в житті, і на моєму шляху зустрічаються люди, які є своєрідними порадниками або ж вчителями. А ще я завжди знала, що мені потрібно вчитися і завжди брала участь у різноманітних навчаннях, стажуваннях, семінарах в Україні та за кордоном (Польща, Німеччина, США). На моє переконання, сидячи у чотирьох стінах, важко придумати і витворити щось велике, значне.
– Окрім обов’язків міського посадовця, Ви ще й депутат Луцької міської ради. Як прийшли у політику і чи вдалося реалізувати задумане?
– Зараз я позапартійна, проте входжу до фракції «Солідарності» у Луцькій міській раді. Моя політична заангажованість розпочалася із 2008 р., коли я стала членом політичної партії «Батьківщина». Очолювала громадську приймальню, була помічником депутата Луцької міської ради, набула досвіду і віри, що це потрібно для України. З того часу прагну робити щось добре, розвивати наше місто і країну. Будучи п’ятикурсницею, вже працювала у виборчому штабі «Батьківщини». Брала активну участь у двох виборах – Президента і до Верховної Ради, а треті перегони були до місцевих рад. У 2010 р. уже сама стала кандидатом в депутати в одномандатному виборчому окрузі №1 (мікрорайон Вересневе). Я – людина розвитку. Люблю не статичні речі, а ті, які вдосконалюються. Хочеться бачити місто, яке розвивається. Я не з тих, що критикують, не пропонуючи альтернативи. Я стала депутатом та й працюю у міській раді, щоб зробити особистий внесок у розвиток Луцька .
Мій досвід, моя професійна і громадська діяльність є інструментом реалізації мого бачення. Моє покликання: «Я хочу розвивати нашу країну! А починаю це робити із міста, саме з органу місцевого самоврядування. І для цього обрала інструментами професійну діяльність – туризм і промоцію міста. Все роблю, аби воно було найкращим у світі, принаймні для нас, лучан.
– Котра із політичних сил взяла на себе відповідальність за розвиток міста і як у вас складаються стосунки з депутатами інших фракцій, а, можливо, і поглядів на розвиток Луцька? І чи не вдаєтесь у сесійній залі до лобіювання питань суто вашого виборчого округу?
– Насправді у будь-якій справі потрібно визначати пріоритети. Кожен депутат вибраний в одномандатному окрузі, проте, насамперед, є представником інтересів всієї територіальної громади Луцька і тому сліпого лобіювання у нас нема. Ми всі відповідальні за долю Луцька і його мешканців. У цьому маємо порозуміння і певний консенсус. Якщо я обрана від Вересневого, це не значить, що не доводиться займатися питаннями інших мікрорайонів. А звертаються і з 33-го і 40-го! З різних! Я реагую так само, як би це були мешканці Вересневого: пишу депутатські звернення, добиваюся позитивного вирішення. У мене є помічники, але все намагаюсь вирішувати сама. Проте, часу, на жаль, в добі тільки 24 години, ще треба кілька годин мати на сон, на відновлення сил, читання книг, спілкування з рідними тощо! Але я свідомо йшла у депутати! Я йду заради людей, для людей, і з людьми! На останніх виборах за мене на окрузі агітували не оплачувані агітатори, а мої виборці, які хотіли, щоб я була їх депутатом. А це визнання. Я вдячна і зобов’язана їм за це, відчуваю подвійну особисту відповідальність.
– Що зараз читаєте?
– Для мене книги – це неймовірний колодязь мудрості. З них черпаю мудрість, у них шукаю відповіді…. Читаю досить різноманітну літературу. На даний момент читаю книгу Гіларі Клінтон «Важкі рішення» та Дж. Хауелл «Королева пустелі»… У відборі книг для читання переважає жага до пізнання історії України та світу, надихаючих та наукових книг. Дозвілля проводжу активно. Часто відвідую театр, концерти, фестивалі. Я людина непосидюча, люблю йти вперед і пливти проти течії.
– Хто вас підтримує у вашій діяльності?
– Насамперед, родина, близькі та друзі. Проте не маю звички перекладати свої проблеми на чужі плечі, тому в першу чергу завжди розраховую на себе та на свої сили. У житті звикла усього досягати самостійно, покладаючись на допомогу Господа. Вчуся на своїх помилках, здобуваю досвід, падаю та піднімаюся… Ось таке воно життя – «Сім разів впади, вісім піднімись»!
Розмовляв
Сергій ЦЮРИЦЬ.