Двічі виграв, двічі – «дрельку», або Як ми возили приз у «найкрутіше село»

Із
чималенької «компанії» подарунків від «Волинської газети» переможцям зимового
розіграшу, найдовше вилежався у редакції той, який мав би прямувати в с.
Залізниця на Любешівщині. І ось – ведемо короткі перемовини із власником
дарунка – художнім керівником сільського Будинку культури Андрієм Поліщуком – й
рушаємо в дорогу.

Якщо
на Любешівщині комусь сказати, що прямуєш у Залізницю, то відразу почуєш
розлоге: «О-о-о… Їдьте-їдьте! То у нас – саме круте село».

Колись
одна вправна сільська головиха жартувала: це тому Залізниця так розвивається,
що в селі – жодної лавочки! Мовляв, ніколи сидіти… Насправді ж село славетне…
пилорамами. Розкусили свого часу місцеві селяни дорогу до бізнесу, тому й не
байдикують нині. А за тим і на добробут громади дещиця перепадає. Не всім,
звичайно.

Та
дарунок наш дістався не власнику пилорами, а – працівнику творчої ланки.
Потішило, безумовно, що художній керівник у місцевому Будинку культури –
молодий та креативний. А ще й паралельно (бо то було саме перед виборами) –
голова місцевого тервиборчкому.

Слово
за словом, і з’ясувалося, що Андрій –  на
всі 100% наш читач. Бо не тільки передплачує газету вже кілька літ поспіль, а й
дбайливо рихтує вирізки, коли на сторінках «ВГ» трапиться матеріал про рідне
село. Та й якщо треба  тем з півміха, то
теж до нього: він знає всіх місцевих рукодільниць та артистів й охоче їх
рекламує.

«От,
наприклад, Галина Бринчук, Віра Марчук та Надія Кисіль – досвідчені
вишивальниці. Усі троє – вчительки, а нині пенсіонерки, які часто утрьох
збираються на такі собі «вишивальницькі вечорниці». Галина Іванішина, наша
викладач музики, майстерно в’яже. Надія Черевко вишиває бісером дивовижні
ікони, а Ганна Кочин-Ляховець в’яже гачком…» – розповідає молодий чоловік.

Сам
Андрій хоч і працює на півокладу (а заробітки це навіть для села – нікудишні),
але на професію не нарікає. Нема у його родині культурних діячів: мама –
робітниця, тато – комбайнер. А син зі школи мріяв навчитися грати на «Ямасі»
(щоб у весільні музики податися), того й вступив до училища культури. На
«Ямасі» й досі не зіграє, а от у духовому оркестрі – будь ласка… Був такий
досвід.

Але,
безумовно, що навчився Андрій Поліщук іншого: бачити особливе в людях,
захоплюватися українськими традиціями, ретельно збирати відомості про творчих
земляків та місцеві звичаї… А це означає, що при такому ентузіазмі сільської
молоді (а ми знаємо, що й місцева школа – задніх у креативності та небайдужості
до справ суспільних не пасе),  Залізниця
– дійсно «круте село». І не тільки через пилорами та маєтки їхніх власників.

Правда,
каже наш співрозмовник, що хочеться більшої уваги громади до культури. Хоч, на
перший погляд, село на творчих людей не бідне. Славиться воно здавна, скажімо,
умільцями грати на гармошці. Одна з таких, Марія Подерня, якось була героїнею
публікації «ВГ». Є у селі співучі родини, діють фольклорний колектив
«Родинонька» , вокальне тріо… Уміють тут відзначати День села, планують навіть
«на залізницькому рівні» святкувати День працівника лісу (недарма ж тут стільки
деревообробників!)… Творчих задумів у сільського худкора та його колег
вдосталь. Однак за мить він дивує: «Цього року нашу роботу депутатський корпус
сільської ради визнав незадовільною»…

Не
знаю, як щодо творчого життя, а те, що як мінімум радянського типу Будинок
культури потребує депутатської уваги, то це – очевидно. Хоч зовні й виглядає
непогано, усередині, м’яко кажучи, до творчих злетів не спонукає… Та це,
переконана, справа для Залізниці тимчасова.

Олена
ЛІВІЦЬКА.

Фото
автора.

P.S.
Вручивши Андрієві виграну ним електродриль на порозі БК та на очах у цікавих
перехожих, подалися, так би мовити, до столиці Волині. Аж тут дзвінок навздогін:
«Забув сказати, – говорить худкор. – Це вже вдруге я виграв у такій лотереї. І
вдруге … «дрельку». Спочатку в акції «Книжкового клубу», тепер от у «Волинській
газеті»! Чекайте квитанцій і наступного року!».


Будемо чекати. А тим читачам, які передплатили
«Волинську газету» на наступне півріччя (або не надіслали на взимку річну
квитанцію), нагадуємо: у липні черговий розіграш! На кону – традиційно гарні
подарунки. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *