Минуло більше року, як на території Луцької міської ради з’явилася велосипедна
стоянка. Відтоді чи не кожен лучанин став чекати дива: коли ж ото в розпал
робочого дня до того чарівного місця під’їде котрийсь із депутатів чи
працівників муніципалітету і гордо припаркує там свого двоколісного металевого
коня…
Але дива взагалі трапляються вкрай рідко. Тим більше – подібні. Бо наважитися
пересісти з теплого місця комфортної іномарки у сідло без даху над головою
взагалі неймовірно важко. Ну погодьтеся! І хто би що не говорив про здоровий
спосіб життя та екологічно чисту Європу, наші міста – переважно автомобільні.
Диваки на велосипедах у Луцьку все ж трапляються. Правда, не раз ставала
свідком того, яке керманичі з автівок голосно «фафакають» їм у слід. Мовляв, чого
ти плутаєшся під колесами… От і крутять педалі лучани переважно на пішохідних
зонах. Бо незважаючи на те, що в місті стоянок для двоколісного транспорту
трохи понаставляли, а от про велосипедні доріжки не подбали.
Влітку на двоколісний транспорт активно пересіли міліціянти. Пригадуєте?
Про це розповідали навіть всеукраїнські телеканали. Наскільки прижилася гарна
традиція, стверджувати не беремося. Правда, такий мобільний патруль доводиться
бачити нечасто.
Може, торкатися цієї теми і не виникало би бажання, якби… Мандруючи
містечками і селищами нашої синьоокої Волині, бачиш абсолютно протилежну
тенденцію. Там велосипед – перший транспорт! На роботу, город, просто
покататися. Це ж так легко і швидко: можна мішок (а то й зо два за раз!)
буряків привезти, пакунків на руль начіпляти – і мчати собі з вітерцем, як у пісні.
Не менше у цьому плані здивувало славне місто Берестечко, що на
Горохівщині. Велосипедна стоянка під стіною приміщення міської ради у них не
пустує ніколи!
– Хто їздить на роботу велосипедом? – запитую у Берестечківського міського
голови Миколи Шотіка.
– Та всі, причому – і взимку теж. Хіба снігом геть замете, – посміхається.
Про польські реалії взагалі можна говорити годинами – там вражають розважливістю
та аристократизмом. Навіть у час-пік місто працює ритмічно, без суєти,
автомобілям не заважають інші учасники дорожнього руху, велосипедистам – пішоходи.
Складається враження, що кожен знає своє місце і не виходить за межі
дозволеного.
Та й про велосипедистів тут дійсно дбають. Навіть більше – велорух кипить
на повну. Двоколісного металевого коня можна взяти на прокат задурно, якщо
користуватися ним до 20 хв. Наступна година обійдеться приблизно у 3 злотих (в
межах 7-8 грн). Причому взяти двоколісний транспорт можна, відправивши
есемескою повідомлення і отримавши на свій телефон код в одному пункті, а залишити – в іншому. Так
місцева влада залучає городян та гостей міста до екологічного пересування. До
речі, через велодоріжки також є пішохідні переходи, а у багатьох містах для
велосипедистів є окремий світлофор, який паралельно із пішохідним дозволяє або
забороняє рух.
Та повернімося в обласний центр Волині. Ми надіслали запит із «велосипедного»
приводу на адресу луцького муніципалітету (на ім’я начальника
господарсько-технічного відділу Ігоря Давидова). Просто цікаво було знати, коли
встановили ту стоянку, скільки подібних у нашому місті, хто платить за виготовлення
велопарковок, чи люди користуються, а також – де ж можна знайти велосипедні
доріжки, котрими благополучно вдалося би дістатися місця стоянки двоколісного
металевого коня.
Відповідь отримали швидко, інформація – більш ніж вичерпна. Тож «велосипедну
парковку біля міської ради було встановлено в жовтні минулого року. Ініціатором
встановлення була громадська організація «Асоціація розвитку туризму Волині»,
яка надала конструкцію велосипедної парковки.
Встановлення здійснювали працівники господарсько-технічного відділу…
Конструкцію було споруджено за кошти Німецького технічного товариства (GIZ) в
рамках проекту, який реалізовувала
Асоціація розвитку туризму Волині до Тижня Європейської мобільності у Луцьку…»
Щодо вартості – у муніципалітеті інформації нема. Та це вже не важливо. Головне
– не коштом бюджету. Нічого не відомо їм і про кількість подібних конструкцій у
нашому місті.
Звісно, неспростованою лишилася аксіома про те, що «в місті Луцьку відсутні
велосипедні доріжки».
Хоча, як запевнили на завершення, надія є. «На виконання рішення міської
ради від 26.09.2013 №32/21 «Про затвердження Концепції розвитку велосипедної
інфраструктури міста Луцька» 27.09.2013 року підписано розпорядження міського
голови «Про робочу групу з питань реалізації Концепції розвитку велосипедної
інфраструктури міста Луцька». Одним із завдань робочої групи є розробка пропозицій
та проектних рішень по визначенню та будівництву велосипедних доріжок, сприяння
розвитку велосипедної інфраструктури в місті Луцьку тощо».
Сподіваємося, попереду у Луцька – багата велосипедна історія із
хеппі-ендом. Ні, вона взагалі не матиме завершення…
Світлана ДУМСЬКА.
Фото автора.
У Берестечку під стінами міської ради…
Велосипед – штука багатофункціональна.
Оригінальна металева споруда у польському місті Крініца-Здруй… майже як велосипед.
До слова. Кажуть, Амстердам (Нідерланди) –
рай для велосипедистів. Місто називають велосипедною столицею Європи. Там є спеціальні доріжки і світлофори,
пандуси і безліч велопрокатів, а двоколісний транспорт ремонтують просто на
вулиці. Велостоянки всюди: біля кафе і ресторанів, магазинів, супермаркетів і
просто уздовж доріг.