Колишній
працівник лісогосподарства із Мельник врятував лелеку і тепер родина має щирого
друга Кузю
Володимир
Корнелюк – житель села Мельники Шацького р-ну, колишній
багаторічний працівник місцевого лісогосподарства, екс-депутат Шацької селищної
ради. Його батько Федір був знаним лісівником, творцем одного із найцікавіших
лісорозсадників краю. Зараз Володимир Корнелюк хоч і на пенсії, та не перестає
цікавитися життям села, долею його людей. Разом із завідувачем клубу Федором
Гіричем піклується про створення дендрологічного парку у центрі села. Свого
часу він і землю завозив власним тракторцем, і планіровку майбутнього парку
робив. Вже й загорожа є, тротуари, лишилося тільки відповідні деревця надбати
та висадити у землю.
А ще Володимир Федорович завжди був великим природолюбом.
Ось і минулого року з дружиною і дітьми прихистили молодого лелеку, який понад півроку тому
перебував на межі життя і смерті. Тепер бусел почувається на обійсті своїх
рятівників повноцінним господарем.
Наприкінці
минулого літа його знайшли ледве живим: з поламаним крилом, оголеною кісткою,
яка вже почала гнити і кишіла черв’яками. Володимиру Корнелюку нічого не
лишалося, як забрати пораненого птаха додому і зайнятися його порятунком.
Лікування було довгим, дідусеві допомагав внук Максим, який, до речі, вчиться
на медика. Застосовували перекись водню, різноманітні мазі, і життя бузьку таки
врятували. Рани загоїлися, проте поламана на крилі кістка зрослася неправильно.
У
вирій птах полетіти не зміг, тому лишився зимувати в обійсті своїх рятівників.
– Коли
не було морозів, наш Кузя – таке ім’я ми дали лелеці – весь час проводив на
подвір’ї. Ходив до ставка, навідувався до наших сусідів, разом із
нами їздив восени возом на поле – ми копали картоплю, а він вивчав територію,
особливо облюбував болото з його мешканцями, –
розповідає донька Володимира Федоровича – Світлана.
Зимував
Кузя в хліві – по сусідству з коровою і конем. В люті морози надвір не виходив.
Стукав дзьобом у двері (так птах просив їсти), ласував чимось смачненьким і
знову ховався в хлів.
В
любові до смаколиків лелека Кузя – справжній гурман. Спочатку споживав одну
тільки рибу – господарі аж стали хвилюватися, бо, формуючи раціон птаха,
влітали в чималу копійку. А з часом розпробував курячі лапки і нутрощі, жаби і
черв’яки, які ловить біля ставка. Та найбільше Кузя полюбляє солодкі оладки,
налисники з сиром, не проти вареника з картоплею з’їсти і… свіжим салом підкріпитися.
Їсть
багато, зізнається Світлана: «Якось на наших очах проковтнув вужа завдовжки
метр, і через декілька хвилин знову просив їсти!» Зате не любить ні зерна, ні
хліба.
З
домашніми птахами і тваринами Кузя здебільшого мириться, з собакою дружить, а
от курей і котів, залежно від настрою, може поганяти по дворі і навіть побити.
За півроку став зовсім ручним – любить ласку і навіть проситься до людей на
руки. Коли чує, що його кличуть – відразу прибігає.
А
ще Кузя любить купатися. Підходить до ставка, сідає в воду і бовтається
досхочу.
Птах
ніяк не може змиритися з тим, що не може літати. Не раз намагався піднятися в
повітря, проте зламане крило не дає цього зробити. Шкода Володимиру Корнелюку
лелеку, бо ж розуміє, що птах має жити на волі, будувати гніздо, створювати
сім’ю, летіти у вирій. Але таким, як зараз, покаліченим, йому не вижити в
природних умовах.
А
сім’я і рада, бо Кузя, який живе в безпеці, давно став улюбленцем і дітей, і
дорослих.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
Фото автора.