Про зустріч із радником Луцького міського
голови, депутатом міськради Ігорем Поліщуком ми домовлялися ще минулого тижня.
Планували розмовляти про буденні справи обласного центру, про перспективи його
розвитку. Аж тут – «червона зона», яку зненацька наслали на лучан київські
чиновники! Зрозуміло, що тематику інтерв’ю змінив бурхливий розвиток подій. І
оскільки лучани ще не відійшли від «терориста» «Плахого», то ці надзвичайні
обставини й вийшли на перший план.
– Ігоре Ігоровичу, характеризую вже
заарештованого Максима Кривоша як «луцького терориста» з використанням лапок,
бо, по-перше, нам невідомі всі деталі цієї справи, а, по-друге, лише суд має
право визнати громадянина злочинцем чи виправдати його… Погодьтеся, що автобус
із заручниками на Театральному майдані, величезна кількість силовиків, бронетехніка,
стрілянина та вибухи – це не захоплююче кіно, а страшна реальність. І від неї
напряму залежала життєдіяльність міста та життя його мешканців… Причому, від
самих лучан та місцевої влади, по суті, взагалі нічого не залежало. Ваша думка
про це дійство?
– Я не експерт у
галузі проведення антитерористичних операцій, але є кілька фактів в цій
історії, котрі примушують замислитися. Насамперед, у мене є інформація, що
тижнів за 3 до самого інциденту в м. Луцьку прибула велика група представників
силових структур у цивільному одязі, які розшукували цього громадянина за колишнім місцем його проживання. Дивно, що в
наше місто буквально за день до «теракту» прибув спецавтомобіль із центрального
апарату МВС. Щодо самого «теракту» та спецоперації. Це виглядало щонайменше
дуже дивним… Його вимоги не були чіткими, дії – невмотивованими і нетиповими.
Процес його знешкодження також доволі незрозумілий. Максим Кривош спокійно
вийшов із автобуса, майже півтори хвилини спокійно чекав, поки до нього
підійдуть правоохоронці. Потім на нього одягнули кайданки, і лише згодом прибув
бронетранспортер із озброєними спецпризначенцями, «терориста» повалили на
бруківку, вибухнула світло-шумова граната…
Крім цього, що в м.
Луцьк прибули фактично керувати антитерористичною операцією не керівник
Антитерористичного центру СБУ, а заступник керівника Офісу Президента Кирило
Тимошенко (раніше він займався організацією шоу на телебаченні, – ред.) та Міністр МВС Арсен Аваков. На
моє чітке переконання, подібними спецопераціями має займатися лише Служба
безпеки України. Тому участь у «луцьких подіях» Кирила Тимошенка і Арсена
Авакова щонайменше дивна. І наштовхує на думку, що в цьому всьому все ж таки
може бути якась політична складова…
– Можна багато говорити про промоцію нашого
міста в державі та за її межами, але спецоперація зі звільнення заручників та
знешкодження «терориста», погодьтеся, не надто приваблива «фішка» для залучення
туристів! Які висновки зробила міська влада з цього дійства, до якого,
повторюю, Луцьк не має жодного відношення? Не може ж так бути, щоб м. Луцьк був
лише плацдармом чи майданчиком для подібного дійства, а орган самоврядування,
як і сотні тисяч лучан, був визначений на роль сторонніх спостерігачів чи
глядачів…
– Можливо, колись
ми всі дізнаємося всю правду, що ж відбулося. Наразі однозначно сказати, чи це
була чиясь постановка, чи справжній теракт, стверджувати важко. Буквально
наступного дня після цієї події я публічно висловився і на таку важливу тему:
якщо громадянин неодноразово відбував покарання за раніше вчинені злочини, якщо
він написав та видав у світ книжку на кшталт «Філософія злочинця», якщо
впродовж періоду усього свідомого життя він вирізнявся дуже екстравагантною,
дивною та небезпечною поведінкою, то поза усіляким сумнівом, що правоохоронні
органи повинні постійно тримати в полі зору таких осіб. А якби ця робота
проводилася, то, погодьтеся, багато подібних випадків можна було б попередити
ще до їх вчинення.
Щодо міської влади.
Ми маємо до подібних історій дуже опосередковане відношення. На нас не покладені
функції боротьби з тероризмом. І в алгоритмі проведення спецоперацій органи
самоврядування фактично не задіюються. У той же час, звичайно, як і всі інші
лучани, дії «луцького терориста» ми засуджуємо. Не можна допустити, щоб у
майбутньому у нашому місті відбувалося щось подібне. Це – найголовніший
висновок і завдання на майбутнє для правоохоронних органів, адже життя людини є
найбільшою цінністю.
– «Червона зона» для Луцька. В принципі, вже
всім відомо, що відбулося, але в момент нашої розмови і аж до п’ятниці всі ми
існуємо формально в умовах жорстких обмежень і заборон, запроваджених із Києва.
Скажіть чесно: Вам як посадовій особі не було страшно одразу і категорично
виступити за відміну цих обмежень, розуміючи, що центральна влада дуже не
любить, коли з нею не погоджуються? Може, краще було схилити голову, спокійно
«покарантинити» до п’ятниці, а потім як ні в чому не бувало прийти на роботу?
Ви ж, не приховуйте, ризикували, коли зважилися публічно заявити, що в Луцьку
не будуть виконувати безпідставних вимог?!
– Звичайно, певні
ризики існували та існують… Буквально 3 серпня під час участі в прямому ефірі
телеканалу «112 Україна» мене запитали про відповідальність. Бо до цього
заступник Міністра МВС Антон Геращенко
сказав, що в Луцьку і Тернополі будуть порушені кримінальні справи щодо тих,
хто виступає проти «червоної зони»?
Вважав і вважаю, що ці штучні обмеження для нашого міста є повністю
незаконними та необґрунтованими. А відповідальність ми, представники місцевої
влади, насамперед несемо перед людьми, які нас обирали і які тут живуть. Як
можна погодитися з вимогами, які безпідставно нав’язує центральна влада у
вигляді Державної комісії з питань ТЕБ і НП?! Які сумніви чи страх, коли знаєш,
що правда – за нами, лучанами?! І не лише правда, але й Конституція України та
закони нашої держави! Звичайно, я не виключаю, що недоброзичливці можуть
зважитися на певні каральні дії, але це не лякає. Як представники міської влади
я особисто, виконувач повноважень міського голови Григорій Пустовіт, депутатський
корпус, ми не можемо допустити протиправну і штучну зупинку м. Луцька під
виглядом боротьби з коронавірусом. Чому уже не 13 людей, як у випадку з
«терактом», а десятки тисяч лучан повинні перебувати в ролі заручників
ситуації, створеної кимось іншим?! Це ж скільки людей втратило б заробіток,
скільки не змогли б дістатися до місця праці, а сім’ям, які щодня відводять
понад 3 тис. діток у дитсадки, як цей тиждень було прожити? Я вже не кажу про
масу інших проблем у медичній, освітній, культурній та інших галузях!
Тому страху немає,
коли борешся за справедливість. Але є сфери, які, на жаль, не залежать від
міської влади. На превеликий жаль, не функціонує залізнична станція Луцьк. Хоча
навіть тут я логіки не розумію: як зміниться стан самопочуття пасажирів, якщо
вони вийдуть з вагонів чи зайдуть туди в Ківерцях, а не тут? А от про великі
незручності для пасажирів залізничного транспорту це «ноу-хау» таки створило… А
хто подумав про людей, які планували кудись поїхати чи повернутися з луцьких
автостанцій?..
– Чому так сталося?
– Якби ця
держкомісія перед ухваленням рішення, яке вже й голова облдержадміністрації
Юрій Погуляйко визнав помилковим, але його не скасував, спочатку б
скомунікувала з Луцькою міською радою і дізналася реальний стан справ, то
нічого подібного б не було. Або – з тією ж обласною Комісією з питань ТЕБ і НП.
Або – з волинськими роботодавцями, які вчора також виступили категорично проти
обмежень і заборон… А так якийсь чиновник помилився в методології розрахунків і
прирік наше місто на «червону зону»! Цікаво, а чи винних у цій катастрофічній
похибці з Києва притягнуть до відповідальності?
– Висновок?
– Центральній владі
нарешті пора навчитися спілкуватися з органами місцевого самоврядування, яких
напряму стосуються ті чи інші її рішення. Ми ж на всіх рівнях про
децентралізацію говоримо, а на практиці що відбувається? Також кожен
держчиновник, який причетний до ухвалення тих чи інших рішень, повинен чітко
усвідомити наслідок своїх дій і не забувати про персональну відповідальність…
– І на останок – ще одне запитання на тему
«червоної зони». Вже після сесії Луцької
міськради, заяви голови облради Ірини Вахович на вашу підтримку, Юрій Погуляйко
таки провів засідання обласної Комісії з питань ТЕБ і НП, де не лише визнав, що
обрахунки столичних чиновників були хибними (хоча закликав виконувати суворі
карантинні вимоги й надалі!), але й кинув камінь у Ваш город, здивувавшись,
чому немає «цього радника», «зірки Ютубу»,
на засіданні… Як надалі Луцька міськрада вибудовуватиме взаємини з
облдержадміністрацією? Чи як мінімум до 25 жовтня, коли відбудуться місцеві
вибори, кожен житиме своїм життям? Чи, може, 25 жовтня тут і ні до чого?
– Думаю, що справа
не в 25 жовтня. Просто вважаю, що голові облдержадміністрації не личить давати
іншим посадовим особам такі емоційні характеристики… Краще більше часу
приділяти власній роботі та ефективніше займатися вирішенням нагальних проблем
усієї Волині і Луцька в тому числі. Наша команда не має жодного упередженого
ставлення до нинішнього керівництва облдержадміністрації, заради блага лучан,
реалізації потрібних громаді проектів готова співпрацювати на позитив і
реальний результат.
Але зверну увагу на
інше. Юрій Погуляйко сказав, що віднесення Луцька до «червоної зони» – це
помилка в розрахунках. Так, це помилка. Але чому вона відбулася? І хто обрахує
справжню її ціну? І, як на мене, треба було ще 3 серпня негайно звертатися до
Державної комісії з питань ТЕБ і НП, щоб вона невідкладно виправила власний
прорахунок щодо лучан. А так парадокс: офіційно помилку названо помилкою, але
вона не виправлена, теоретично м. Луцьк досі перебуває в «червоній зоні», хоча
практично цього й близько немає… Може, хтось таке завдання з Києва поставив?
– Дякую за відвертість, успіхів!
– Також вдячний
«Волинській газеті» за можливість донести до лучан важливу інформацію.
Інтерв’ю вів
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Відділу інформаційної роботи Луцької
міськради: Ігор Поліщук.