Чи потоваришують опальний податковий ректор Мельник із опальним вітчизняним прем’єром Лазаренком, які зараз перебувають у США, не знає ніхто. Але що екс-ректор Податкової академії повинен виставити медикам та суддям «капітальний могорич», то це навіть останньому холопові ясно як Божий день!
Детектив довкола податкового генерала та колишнього «слуги народу», спійманого на отриманні хабара в особливо великих розмірах, скоро за кількістю переглядів може перевершити такі славетні телесеріали, як «Рабиня Ізаура» чи «Величне століття». Проте ця невигадана історія більше нагадує сюжет ще радянської кінострічки «Невловимі месники». Бо невловимими вони були лише тому, що їх толком ніхто не ловив!
Не справа журналістів визначати, чистий перед Законом Петро Мельник як сльоза дитини чи настільки погруз у корупції, що на ньому вже й клейма нема де поставити. Але його історія стала каталізатором для вивчення сумних реалій, у яких ми всі змушені жити. Якось недавно я спробував дослідити, як за допомогою цього поліського хлопця затрапезний та провінційний ірпінський технікум зі структури, де готували крупних фахівців із добування торфу, перетворився менш ніж за 15 років на справжню академію зі статусом «національної», а на плечі самого Петра Володимировича лягли інкрустовані золотом погони податкового генерала. І прийшов до простого висновку: це якась пародія на вищу освіту, а не вища освіта!
Тепер спробуймо з’ясувати, з якого це дива затриманого високопосадовця судді вирішили тримати не під вартою, а під домашнім арештом.
Фактично одразу після документування факту хабара Петро Мельник почав «ламати комедію», симулюючи важкий, майже смертельний стан свого здоров’я. Він непритомнів у своєму службовому кабінеті, потім був госпіталізований у райлікарню м. Буча Київської обл. (вона обслуговує мешканців м. Ірпінь та округи), а в залі суду показово лежав на лавці. Адвокати стверджували: у їхнього клієнта – величезні проблеми з серцем, тому от-от його оперуватимуть у все тій же райлікарні… Як доказ своїх тверджень та поведінки Петра Володимировича вони подавали служителям Феміди відповідні довідки з медустанови. Мало того, коли в палату реанімаційного відділення цієї ЦРЛ спробував навідатися слідчий, щоб з’ясувати, чи не симулює високопоставлений підозрюваний серцево-судинної хвороби, то, як заявив адвокат Петра Володимировича, «медперсонал лікарні намагався завадити слідчому, але він проник до приміщення», чим викликав хвилю обурення запопадливих знахарів!
Навіть не здогадуюся, чи має звання «Заслужений лікар України» бос бучанського медзакладу. Не відаю, чи педіатр він, а чи стоматолог. Я також не знаю ні його прізвища, ні імені. Бо не в цьому суть! Головне полягає в іншому: якщо звичайний міліціонер, котрий не вгледів, як пан Мельник позбавився від електронного пристрою стеження та накивав п’ятами через ліс до автомобіля, отримав «покарання» у вигляді відправлення на «заслужений відпочинок», то чим закінчилася перевірка діяльності посадових осіб цієї райлікарні на чолі з головним лікарем, причетних до фальсифікації документів щодо істинного стану здоров’я Петра Володимировича? Бо якби він і справді був хворим, то не зміг би займатися марафонськими забігами лісовими масивами. Не зумів би разом із братом і з його паспортом подолати важкий і довгий шлях до українсько-білоруського кордону. Не спромігся б дістатися до аеропорту. Ну і, звичайно, не витримав би багатогодинного авіаперельоту в Сполучені Штати Америки! А що маємо у випадку з визнанням бучанськими перевертнями у білих халатах Петра Володимировича важкохворим справжнісіньку фальсифікацію, підтверджує й спосіб життя цього любителя хабарів у США: він зупинився в розкішному будинку, що належить його доньці і розташований у м. Сан-Маркос штату Каліфорнія. Вітчизняні правоохоронці, які нарешті його там «засікли», не помітили, що Петро Мельник пересувається вулицями цього комфортного американського міста в інвалідному візку а чи лежить у палаті місцевого госпіталю…
Тому відповідь щодо результати перевірки та притягнення до відповідальності брехунів із ЦРЛ м. Буча можна озвучити, навіть не звертаючись до МОЗу: не закінчилася нічим ця перевірка, бо навіть і не розпочиналася! Спритники в білих халатах, які стали співучасниками злочинної втечі податкового хабарника, вийшли сухими з води. Вони, як і раніше, продовжують «виконувати клятву Гіппократа» та надавати «якісні медичні послуги» мешканцям Київщини, котрих ощасливили своєю присутністю в штатних розписах установи, що фінансується виключно за рахунок платників податків.
І ось це – найстрашніше. Це – ще одне свідчення на підтвердження низькопробності морального стану не тільки бучанських меддіячів, але й багатьох їм подібних ескулапів.
Щоправда, часто якась вища сила, а не прокуратура, суд чи профільне міністерство, притягує їх до якнайсуворішої відповідальності. Пригадується давній випадок, що стався з одним із волинських психіатрів. Якось бездиханне тіло цієї доволі відомої людини було знайдене в гаражі, що належав покійному. Смерть настала після того, як невідомий лезом скальпеля перерізав горло своїй жертві. Розслідування згодом встановило, що вбитий займався забезпеченням довідок про важкий стан здоров’я тим підозрюваним у скоєнні злочинів, які намагалися уникнути відповідальності і замість перебування в «зоні» опинялися в лікарняних палатах, звідки за якийсь час благополучно виходили на волю. Липові діагнози встановлювалися, звичайно, не «за дякую». Але в тому конкретному випадку щось не спрацювало. Чи то замало грошей заплатили, чи виклали повну суму, а потрібної довідки не отримали, чи ще щось там «не зрослося», проте факт залишився фактом: зек жорстоко покарав цього «бізнесмена в халаті»…
Тому, коли спостерігаєш за ганебними маніпуляціями цих послідовників «волинського психіатра», починаєш просто шкодувати їх. Із вогнем граються…
Володимир ДАНИЛЮК.