Замість інвестицій в економіку – інвестиції у підкуп виборців?!
Зараз стало в тренді говорити про масову трудову міграцію українців та пов’язані з цим економічні ризики. «Безвіз» Петра Порошенка не зробив кращим життя в Україні. Зате розширив можливості для трудової міграції і прискорив відтік робочої сили з держави.
Волинь як прикордонна область – у числі тих, де проблема виїзду робочої сили за кордон набула особливої гостроти. Але адекватна реакція місцевої обласної влади на дефіцит робочої сили практично відсутня.
З першого поверхового погляду волинянам не варто було би надто сильно перейматись. Адже в області є представники потужних бізнес-груп. Та й саму облдержадміністрацію очолює Володимир Гунчик – у минулому директор великого промислового підприємства. Але дивує те, що їхній великий капітал і значний досвід чомусь не працює на розвиток економічної потужності нашого краю. Може, тому, що про нього дбають більше на словах, ніж на ділі?
Що зробила влада для того, аби волиняни мали можливість працювати в себе вдома, а не їхати за кордон? Може, вона енергійно почала розвивати економіку і створювати нові робочі місця? Залучати інвесторів? Відкривати заклади із заготівлі та переробки сільськогосподарської продукції? Та ні, таке щось ми не спостерігали. А от багато слів і мало справ – це було і є.
Чим може похвалитися сьогодні Волинь у економічному плані? Що в нас розвивається? Ну хіба що повсюдно відкриваються гральні заклади «Спортлото» у Луцьку та інших населених пунктах. Може, це, на думку чиновників, і є економічне чудо? І скоро Луцьк, за геніальним задумом влади, стане новим Лас-Вегасом…
Також швидко зростає кількість секонд-хендів. Продовжує існувати підпільний бурштиновий бізнес, контрабанда й вирубка лісу. Інших економічних проривів за останні роки область не побачила. Не дивно, що люди масово їдуть за кордон. Не всі ж будуть працювати у гральних клубах, продавати вживаний одяг чи нелегально рубати ліс. Чи, може, влада думає, що зарплата у 150-200 доларів є вершиною кар’єрного зростання та самореалізації і дає можливість гідного існування?
Можливо, ситуація була би трохи інакшою, якби у влади та частини місцевого політикуму були інші пріоритети. Але енергія волинських можновладців і представників великого бізнесу спрямована в інше русло. Розвиток економіки та створення робочих місць їх цікавить лише на словах. Єдине, що навчилися робити на Волині ефективно і з творчим потенціалом – це, хіба що, організовувати підкуп виборців.
Гроші, які могли би піти на розвиток нашого краю, вкладаються у різні варіанти купівлі голосів. Це явище останнім часом набуло значного поширення на Волині. Грошові подачки, виборчі фінансові піраміди, продуктові пайки різного наповнення, благодійна допомога – все це масово використовується. А ще ж помпезно і урочисто відриваються дитячі та спортивні майданчики.
Але хіба це все можна назвати розвитком економіки? Хіба це інвестиції? Скоро на тих майданчиках не буде кому гратися чи займатися спортивними іграми. Чи, може, хтось думає, що давши виборцям пару сотень гривень, він таким чином стимулює зростання платоспроможності волинян?
Якщо така свідомість панує у тих, хто причетний сьогодні до місцевої політичної еліти Волинського краю, то цілком зрозуміло, чому з Волині масово їдуть на заробітки.
В країни, де голосують не за справи, за гроші – немає майбутнього.
Андрій БІЛАН,
радник першого заступника голови обласної ради з питань інвестиційної діяльності, міжнародних відносин та транспортної інфраструктури,
член Громадської ради при Луцькому міському голові.
На фото Романа УСТИМЧУКА: дуже характерний біл-борд біля офісу підприємства, котре до літа 2014 р. очолював нинішній голова облдержадміністрації Володимир Гунчик.