Без категорії

Фіналісти

Нове життя
Лесиного слова

«Леся
Українка. Вона була чернігівкою по батьковій лінії, полтавчанкою ‒ по матері,
народилася на Житомирщині, а називала себе з гордістю волинянкою та оспівувала
свій найрідніший край ‒ Волинь. Вона назвала себе Українкою, коли України ще не
було на політичній мапі світу. Вона стала символом незламності й талановитості
українського народу, а слово перетворила на зброю.»

Такими проникливими словами почалося
літературно-мистецьке дійство в Луцькому педагогічному коледжі «Слово, моя ти
єдиная зброя». Учасниками дійства стали фіналісти конкурсу декламаторів творів
Лесі Українки, який традиційно проводиться в навчальному закладі. Студенти читали
громадянську лірику поетеси та щемливо-ніжні твори про найпотаємніші людські
почуття. Особливої проникливості виступам декламаторів надавали музичні твори
на слова Лесі Українки у майстерному виконанні викладачів Вікторії Чайки, Ірини
Малашевської, Валентини Герасимчук, Ольги Гришиної.

Виступи конкурсантів оцінювало журі у складі Людмили
Натанчук, артистки Волинського академічного обласного українського
музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка; Ірини Ковальчук, завідувача
навчально-методичного кабінету Луцького педагогічного коледжу, кандидата
філософських наук; Миколи Мартинюка, члена Спілки письменників України,
кандидата філологічних наук, завідувача 
кафедри словесних дисциплін.

Як зазначила голова журі Людмила Натанчук, обрати
переможця було дуже складно, бо кожен виступ достойний похвали. Найкращими з
кращих журі назвало Катерину Фрончко, Каріну Левчук, Анастасію Палій, Дарину
Бородчук. Перше місце у конкурсі завоювала Яна Пех ‒ студентка 1 курсу
відділення «Музичне виховання», яка створила моновиставу за мотивами
драми-феєрії «Лісова пісня» та вразила членів журі і глядачів справжнім
акторським талантом.

Конкурс декламаторів засвідчив, що на початку ІІІ
тисячоліття Лесине слово в устах молодих українців оживає, набуває актуальних
смислів, збагачується новими інтонаціями, стає частиною сучасного життя та
містком у майбутнє як безцінне духовне надбання.

Каріна
ЛЕВЧУК.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *