Світ крізь призму Ігоря Щура.
За пишномовством літераторів та мистецтвознавців ми
часто навіть не припускаємо, скільки є творчих особистостей серед представників
точних наук. Нещодавно мала нагоду поспілкуватися з мешканцем м. Ковель Ігорем
Щурем, учителем фізики школи №12, у минулому – інженером-залізничником, щодо
освіти, людей і світу взагалі.
– Ігоре Романовичу, скільки років налічує ваш
педагогічний стаж?
– Учителем фізики я працював
10 років, перед тим мав досвід роботи інженера на залізниці. Вчителюю я в ЗОШ
№12, також працюю методистом міського ковельського методкабінету.
– Чи вплинув цей життєвий досвід на вашу кар’єру
педагога?
– Так, відчутно. Я
переконаний, що методист обов’язково повинен бути задіяний у шкільному процесі,
а кожен вчитель, у свою чергу, – мати запас пережитих пригод та навіть авантюр.
Це все має значення, коли викладаєш будь-який предмет. Освітяни мають бути
першими, хто готовий визначати корінь проблеми і позбавляти юне покоління від
жалюгідних стереотипів. На жаль, нинішня ситуація не така, як хотілося би.
– Сучасний учитель… Який він?
– Прагматичний. Як на мене,
йому не вистачає розуміння того, наскільки важлива у нього професія і що його
праця оцінюється не тільки грошима. Направду, значно більше задоволення можна
отримати тоді, коли передані знання стануть у пригоді дітям і згодом
приноситимуть користь суспільству. Звісно, таке відчуття не притаманне тим, у
кого немає саме вчительської душі, такі люди не відчувають сутності ентузіазму.
Це правда, що на фізичну спеціальність часто недобір, але ті, хто обирає для
себе цей шлях, повинні розуміти, що й у передових країнах світу професія
вчителя не конкурує з високооплачуваними.
– Назвіть вирішальний критерій стосовно фаху педагога
для тих, хто ще вагається у виборі.
– Ентузіастська серцевина.
Однозначно. Якщо в характері людини є частка ідеалізму і навіть жертовності, їй
буде вдосталь наснаги вдосконалюватися в обраній професії. Адже саме такий
вчитель, який сам цікавиться власним предметом і завжди відкритий до нового,
має справжній вплив на дітей. Усе починається з малого.
– Маєте професійне кредо чи слова, що стали напутніми
на шляху вчителювання?
– Завжди в житті керувався
правилом: став планку вище очікуваного – вимагай від себе більше, ніж максимум.
Це сприяло мені на різних етапах.
– Коли ви усвідомили: «Фізика – це моє»?
– Коли був старшокласником. Я
з дитинства виявляв інтерес до багатьох явищ, прискіпувався до деталей. Але
якщо така риса притаманна майже всім дітлахам, то свідомий нахил до фізики у
мене почав формуватися трохи згодом – у старших класах. Тоді чітко зрозумів,
яку освіту буду здобувати.
– Чому саме фізика?
– Банально казати
загальновідоме, але фізика – це наука про природу, а природа – це все, що нас
оточує. Повірте, фізика вчить всього (привітно
всміхається, – авт.).
– Із яким видом мистецтва у вас асоціюється фізика?
– Окрім педагогічного? (Все ще усміхається, – авт.)
– Звісно, маю на увазі вибір серед музики, скульптури,
образотворчого мистецтва та іншого…
– Чомусь найближче мені
звукове. От як музика складається з нот, так і кожне фізичне явище – з маленьких
часточок, та що там казати – весь світ на них тримається, тож і симфонії життя
залежать саме від їхніх дивовижних комбінацій.
– Дуже цікаве порівняння… Звертаючись до природних
явищ та музики, які мотиви вам навіює, наприклад, гроза?(Мій
співрозмовник на хвильку замислився, навіть не знаю, чия уява тоді працювала
активніше, – авт).
– Грім та блискавка оживляє в
пам’яті творчість легендарних рок-гуртів та «Металіки». Натомість рясний дощик
нагадує своїм життєствердним ритмом польку або гопак, на зміну яким приходить
веселка. Веселка в акомпануванні репертуару «Скорпіонс», наприклад пісні «We
are born to fly» («Ми народжені, щоб літати», – авт.). Якщо уявити скандинавську лагуну, то спадає на спомин
мелодійний вальс, а от інструментальна какофонія ні з чим іншим, крім
броунівського руху, не асоціюється.
Такі співрозмовники завжди
залишають по собі приємне враження. Зовні холодний і стриманий, чоловік
виявився доволі комунікабельним і цікавим.
Подібні зустрічі нагадують
про те, що кожному з нас відведена особлива роль, а життя таки має сенс, яким
би несправедливим воно нам, українцям, іноді не видавалося.
Розмовляла Ярослава САВОШ, студентка 4 курсу ІФЖ СНУ
ім. Лесі Українки.