Тремтять
лампадки зір
Вбивали провесінь зими.
Весну вбивали…
Без домовини і вінків їх поховали…
Без домовини і вінків, без кладовища…
Останнім подихом гірким…
Лиш вітер свище …
Вгорі тремтять лампадки зір.
Не сльози – море…
Ті, хто приніс нам «русскій мір»,
посіяв
горе.
Ті, хто приходив нас «звільнить»,
поставив ґрати…
Моїй землі душа болить,
Розп’ята катом.
Ще скільки треба крові, сліз?!
Невже вам мало?!
Без домовини і без тризн
їх
поховали…
Янгелочку
Вже
не стріляють гради.
Вже
не лякають кулі.
Бачиш,сплять
зайченята.
Спи,мій
маленький, люлі…
Більш
не шкребеться миша
В
темнім вогкім підвалі.
Люлі,люлечку…тихше…
Спи,
золотенька лялю.
Тишу
лякають крики…
Спи,дорогий
синочку.
Буде
тобі довіку,
Янголе
мій,шість
рочків.
Бережи нас,Всевишній!
Хто
тебе заховає від тих ракет…
від
тих гармат…
Від
орди,що
волає,
що
вона твій «брат»…
Вгору
дивляться вишні…
почорніла
земля
від
хрестів…
Бережи
нас,Всевишній!
Нам
не треба таких «братів»!
Олена
ХАРИТОНЮК.
смт Цумань.
6.04.2022