2-3 серпня у Луцьку на Міжнародному літературному фестивалі «Фронтера» вп’яте зібралися українські й іноземні літератори, перекладачі та медійники. Захід об’єднав близько 60 учасників із України, Іспанії, Колумбії, Великої Британії, США.
Цьогорічна “Фронтера” — про поглиблення принципів, розширення партнерств і ефективну взаємодію, актуальні теми й проактивних людей, про рух до безбарʼєрності й чутливу комунікацію, про пошук того, що тримає разом і дає наснагу.
Уже другий рік підряд фестиваль проходить влітку на території музейного простору “Окольний замок”. Раніше гості та відвідувачі “Фронтери” збиралися в осінній сезон у приміщеннях театрів і кав’ярень.
Учасниками заходу стали відомі письменники та літератори з різних країн світу. Серед них: Каталіна Гомес Анхель (Колумбія), Марія Сеновійя (Іспанія), Капка Кассабова (Шотландія-Болгарія, онлайн), Павло Казарін, Андрій Любка, Ірина Цілик, Володимир Вʼятрович, Юрко Прохасько, Володимир Єрмоленко, Богдан Логвиненко, Алім Алієв, Олена Стяжкіна, Павло Коробчук, Артур Дронь, Марічка Паплаускайте, Богдана Романцова, Юлія Ілюха, Тетяна Трощинська, Анастасія Євдокимова, Таня Касьян, Богдан Коломійчук, Тарас Малий, Анастасія Зухвала, Ганна Кочегура, Антон Тимошенко (Україна) та інші.
Особливість “Фронтери-2025”
“Якщо минулого року ми більше говорили про зміну ролей, яку ми всі проходили з початку повномасштабного, то цього ми говоримо про спільність, — зазначає нам засновниця Літературної платформи «Фронтера» Елла Яцута. — Ми говоримо про те, який ми пройшли шлях за останні кілька років та за останні декілька століть.
Як це на нас вплинуло? На якому етапі трансформації ми знаходимося? І, зрештою, як ми себе перевинаходимо? І головне, чи є щось таке, що тримає нас разом як націю?”
Як і щороку, фестиваль має окреслену фокусну тему, яка формує загальний наратив подій. Крім того, фестиваль цього року змінив свою структуру — “Фронтера” стала масштабнішою
Елла Яцута розповідає: «У нас багато класних взаємодій з партнерами. От, як з “Укрзалізницею”, завдяки якій Луцьк був чутний і видимий на київському вокзалі. На таблі потягів, що відправляються зі столиці писало: «Київ-Луцьк “Фронтера”». Ми жартували, що це така платформа 9 ¾ (ред.— платформа 9 ¾ це зачарована платформа на лондонському вокзалі Кінгс-Кросс, яка фігурує у книгах англійської письменниці Джоан К. Ролінґ про Гаррі Поттера)».
Крім того, цьогоріч “Фронтера” запартнерилася з різними бізнесами, громадськими організаціями, благодійними партнерами, які також підтримують українське військо.
Одна з таких ініціатив від медіа-проєкту The Ukrainians Media — інсталяція, де охочі можуть сфотографуватися та написати на фото місце, куди вони хотіли б поїхати.
“Такі моменти, коли хтось може фізично з чимось провзаємодіяти — це дуже цінно для нас”, — розповідає пані Елла.
Інша важлива ініціатива — проєкт “Голоси”. У приміщенні «Окольного замку» діє комеморативна інсталяція, яка вшановує поетів і поеток, що стали жертвами радянських репресій у ХХ столітті, а також сучасних авторів, чиє життя обірвала війна.
Але це ще не все, на фестивалі можна було купити багато можна було купити багато різного мерчу — зокрема, крем із сонцезахистом, кошти від продажу якого надійдуть на збір «„Азов“: Евакуація, реабілітація, повернення у стрій», а також кукурудзу від БФ “Ангар” за донат. До того ж на території можна було поїсти, адже працювала спеціальна фуд-зона.
Не обійшлося і без головного — книжок. Їх можна було придбати на локації від БФ «МХП-Громаді» та київської книгарні Readeat. Цікаво, що для останніх — це перша подія, яку вони відвідали за межами столиці.
Те, що не змінюється, за словами керівниці фестивалю, організатори продовжують міксувати жанри між собою та експериментувати.
Підготовка до наймасштабнішого літфестивалю Луцька
Готуються до фестивалю “Фронтера” впродовж року. Паралельно літературна платформа має багато різних інших проєктів і в Україні, і за кордоном. Вони активно працюють з культурною дипломатією і видимістю української літератури в інших країнах.
“Підготовка до самого фестивалю — це завжди дуже довгий процес — ділиться Елла Яцута, — тому що спочатку ти думаєш, про що ти хочеш поговорити, з якими темами ти вийдеш до людей. Треба розуміти, що актуально, що їм буде цікаво, що буде тримати відвідувачів з 11:00 ранку до 10:00 вечора на одній локації під палючим сонцем. Тільки те, що їм справді буде цікаво”.
Потім починаються перемовини особисто з авторами-іноземцями. Їх бронюють за багато місяців до самої події. З українськими ж авторами зараз ситуація дуже змінилася. Адже значна частина українських авторів зараз є військовими.
“Ми з ними навпаки можемо домовитися буквально в останні дні перед фестивалем. Ми з ними ведемо перемовини, говоримо, але розуміємо, що може щось змінитися”, — каже пані Елла.
Так сталося з українським письменником та військовослужбовцем Олександром Михедом цього року. Він мав бути учасником фокусної дискусії: “Перевинайдення”, під час якої разом із Володимиром Єрмоленком, Тетяною Трощинською, Адамом Харламповичем мали обговорювати воєнні трансформації (внутрішні та зовнішні), зміну цінностей і якості, “які ми в собі віднаходимо”. Однак за день до дискусії його не відпустили зі служби.
— Ви вибираєте фокус-тему і тоді вже підбираєте авторів, які б ви хотіли бачити? — питаємо ми.
— Це міксований процес, — розповідає керівниця “Фронтери”. — З одного боку, ти розумієш, що ось в нас є фокус-тема, ми очевидно на неї орієнтуємося. З іншого боку ти стежиш, що відбувається зараз на ринку, що треба підсвітити. І, як правило, при правильному міксуванні це дає той ефект, який є потрібен.
Яким побачили Луцьк іноземні автори
Одним з учасників цьогорічного фестивалю став письменник та публіцист Ніколас Ніяркос (Греція-США). Його репортажі з України 2022 року були відзначені премією Едварда Р. Мерроу, а робота про критично важливі мінерали увійшла до шорт-листа премії Лівінгстона. Перша книжка Ніколаса Ніяркоса – «Елементи влади: історія війни, технологій і найбруднішого ланцюга постачання у світі» – вийде у Penguin Books у січні 2026 року.
Ніколас вперше побував в обласному центрі Волині, тож ми у “Волинській газеті” хотіли дізнатися, як йому наше місто.
“Мені дуже приємно бути тут, — розповідає нам Ніколас, — це чудове місто. Мене тут дуже тепло прийняли. Учора мене водили до замку Любарта, і я побачив там багато мистецьких музеїв. Я тут зі своєю дружиною, і ми обоє сказали, як сильно хочемо повернутися сюди знову.
Думаю, наступного разу ми хочемо поїхати звідси до Києва, а потім до Івано-Франківська — зробити довшу подорож, адже цього разу ми тут лише на кілька днів”.
Письменник також поділився тим, як вразила його різноманітність думок і талановитих людей тут, на фестивалі у Луцьку.
“Справді, тут неймовірно талановита спільнота, і я думаю, що це велика перевага для Луцька — мати такий фестиваль, який об’єднує стільки цікавих голосів у такий час”, — каже Ніколас.
“Але, окрім цього, я сьогодні зранку пішов на пробіжку та отримав задоволення від того, що тут, у Луцьку, так багато парків. Це прекрасно — бути в місті з великою кількістю зелених зон. Бо, знаєте, я переважно живу в Нью-Йорку, де парків майже немає”.
“Фронтера-2025” вкотре довела, що література — не лише про книжки, а про смисли, співпереживання, спільноти та майбутнє, яке ми творимо разом. І той факт, що серцем таких масштабних подій стає саме Луцьк, ще раз засвідчує його відкритість, глибину та культурну силу.
Ольга Данилюк
Фото Ростислава Шваника.