У дні Лесиної слави з нагоди чергової річниці з дня її народження є сенс не тільки вклонитися її неперевершеному талантові та мужній громадянській позиції, але й подивитися, як тоталітарна російська окупаційна машина намагалася використати її близького родича для… боротьби з українським патріотичним рухом у минулому столітті. Отже, Юрій Косач, небіж Лесі Українки. За розсекреченими даними – агент нквд-кгб із псевдонімом «Пасічник»…
Юрій Косач народився 1908 року в селі Колодяжне нині Ковельського району, хоча в одному зі своїх публічних виступів говорив, що з’явився на світ Божий у місті Києві. Але метрична книга православної сільської парафії засвідчує, що саме тут, на Волині.
Він був єдиним сином Миколи Косача і Наталії Косач (у дівоцтві Дробиш), онуком Олени Пчілки та Миколи Драгоманова і племінником Лесі Українки. Походив зі славетного роду шляхтичів та українських патріотів.
Саме він успадкував батьківський маєток у с. Колодяжному, і саме звідси в 1918 році поїхав до Львова навчатися в академічній гімназії імені Юзефа Пілсудські.
Уже тоді проявив літературний талант: у 1927 році в луцькому часописів «Українська громада» було опубліковано його перші вірші.
Наступного року він вступає на юридичний факультет Варшавського університету, а з 1931 року починаються гоніння на Юрія Косача з боку польської поліції. Його заарештовують за «антипольську діяльність», він на довгі місці потрапляє в Луцьку тюрму…
Врешті, отримав 1 рік позбавлення волі, вийшов на волю за амністією, але суд у Любліні ухвалив ще один вирок: 4 роки за гратами. Тож після перебування на нелегальному становищі в Ковелі та Львові він таки виїхав у Чехію, де й працював до початку Другої світової війни, яку зустрів у Берліні.
У німецькій столиці Юрій Косач співпрацює з українським журналом «Нація в поході». У воєнний та повоєнний час активно друкується в німецькомовних виданнях: «Berliner Tageblatt», «Frankfurt Zeitung», «Süd-Deutsche Zeitung» та ін.
У 1943 році повертається до Львова, знову поринає в активну журналістську та літературну роботу, ставить п’єси, пише статті для «Львівських вістей»… Але влітку наступного року евакуйовується на Захід через наступ «других совєтів»…
З 1949 року мешкав у США… У нужді…
Коли ж сталінські нквд-кгб зуміли завербувати Юрія Косача з псевдонімом «Пасічник»? Найімовірніше, в 50-их роках, коли він жив в кімнаті одного з найбідніших районів Нью-Йорка за мізерну соціальну пенсію від американського уряду.
Не випадково, в 1964 році він вперше побував в ссср, тут через 2 роки вийшла книга його творів, потім – ще кілька…
Юрій Косач помер у 1990 році в США, де й похований. Українська еміграція від нього відреклася. Як, власне, і літературна інтелігенція в Україні.
Ось як про це написав Вахтанг Кіпіані в «Історичній правді»:
«Чоловік з хлібиною на фото міг би стати героєм серіалу. Це Юрій Косач – талановитий письменник, небіж Лесі Українки. В юності – націоналіст, у 1940-х – вже у таборах переміщених осіб у Німеччині член «Мистецького Українського Руху». На початку 1950-х вже в Сполучених Штатах щось у ньому перемкнулося і він чи не єдиний з того покоління став… совєтофілом. У нього з’явились кошти на видання журналу «За синім океаном». В урср виходили його книги. Він був обласканий щедрими гонорарами та газетними фанфарами. Кагебістська київська газета «Вісті з України», яка висвітлювала зв’язки зі співвітчизниками за кордоном дає таку цитату літератора – «Перебуваючи на еміграції і маючи на руках родину, я понад 30 років був примушений жити важким хлібом вигнанця». Але на «родіну» на постійно так і не повернувся. Можна здогадатись, чому».
Він працював на радянські органи держбезпеки із псевдонімом «Пасічник»…
Сергій ШРАМЧУК.
На фото з архіву, «Район.Історія» та «Волинські новини»: Юрій Косач у зрілому віці в США; будинок Косачів у Колоджяному під час новітнього ремонту; Луцька тюрма, де поляки тримали Юрія Миколайовича; Юрій Косач у розцвіті сил і таланту; останній період життя…