Як
червоні сліди «комуністичного» конфлікту
привели аж на фронт!
Новина про те, що підпільний офіс
луцьких комуністів розгромили «народні месники», облетіла багато українських
ЗМІ. Після Революції гідності ленінські
послідовники, очевидно, змінили адресу,
бо в службові приміщення, котрі слугували прихистком для облосередку компартії,
частенько почали навідуватися непрохані гості. Тож, як-то кажуть, «пішли в
підпілля»… І лише нещодавно стало відомо, що адреса луцьких комуністів «не дом
и не улица», а гараж із надбудовою. А власником його виявився Богдан Муха –
колишній міліціонер, який «засвітився» в
скандалі щодо побиття рядового тербату «Волинь» заступником командира цього
підрозділу і який виявився… колишнім юристом облорганізації КПУ.
Після
Революції гідності волиняни уже потроху почали забувати про те, що у нас, на
вотчині УПА, ще був такий «рудимент історії», як обком Комуністичної партії
України. Що тут ще торік ліпили погруддя Сталіна, щоб поклонятися йому хоча б у
коридорах свого офісу. Що в облраді донедавна був депутат від КПУ. Хоча навіть
під час останніх виборів знайшлися такі краяни, які симпатизували цій політичній
силі. Вибори позаду. І волинським комуністам вже можна показувати справжню
суть. Як і зробили нещодавно екс-очільники регіонального комсомолу (а тепер
активні діячі всеукраїнського) лучани Михайло та Олександр Кононовичі.
Брати-близнюки
епатажем не нехтували ніколи. Наприклад, свого часу один із них заявив луцькій
журналістці у відповідь на банальне запитання українською щось на зразок «разгаварівай
со мной нормальним язиком»… А ще колоною на 9 травня в Луцьку вони зі стовпів
зривали синьо-жовті стяги.
У
листопаді цього року брати Кононовичі здійснили вояж на Схід, аби привезти «гуманітарну
допомогу»дітям «ЛНР». Не знаю, що і кому привезли, але пліч-о-пліч із сепаратистами встигли провести
прес-конференцію, де представили себе «первой ласточкой» із Західної України,
що навідалася в «маладую республіку», і
обурювалися, яку ж немилосердну блокаду «кієвскіє власті» організували дітям
Донбасу…
Відразу
після цього голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик звернувся
до прокуратури та СБУ з прохання дати правову оцінку цим діям та словам. А того
ж дня, 24 листопада, стало відомо і про напад на луцьких комуністів.
Скандальний підпільний міськком, він же «гараж» на два поверхи
У гаражі
на вул. 8-го Березня, 24а, як виявилося, саме відбувалася звітно-виборна
конференція місцевого осередку КПУ, коли туди навідалися молоді хлопці у
балаклавах. Згодом лідер «Правого сектору» на Волині Павло Данильчук не став
заперечувати, що розгардіяш у гаражі та побиття першого секретаря міськкому
партії Віктора Пащука затіяли члени «ПС»
та інших патріотичних організацій.
А
за кілька днів підпільний комуністичний офіс нагадав про себе на черговій сесії
Луцької міської ради. Лучанин Богдан Муха звернувся до міської ради з проханням
передати йому у власність земельну ділянку для обслуговування свого ж гаража. У
будь-який інший час обранці, найімовірніше, так і зробили б. Вчинити так
завадило єдине: йшлося саме про той гараж, що слугував офісом для комуністів!
Та й на звичайнісінький гараж він – мало подібний, бо має два поверхи, причім
на горішньому – і офісні приміщення, і житлові кімнати. Цю інформацію під час
сесії оприлюднив депутат Луцької міськради Юрій Вега, який і запропонував
обранцям не підтримувати проект рішення, аби дочекатися реакції компетентних
органів насамперед щодо самовільного будівництва. Зрештою, рішення не прийняли
( 6 «за», 4 «проти», 5 «утрималось» і 20 «не голосували»)…
Тож
доля «підпільного міськкому» залишилася невизначеною і, ймовірно, ще колись
постане на порядку денному сесії міської ради. А от його власник за дивним
збігом виявився саме тим бійцем першого територіального батальйону «Волинь»,
батько якого зініціював громадське обговорення конфліктної ситуації у цьому
підрозділі. Петро Муха звернувся до Громадської ради при облдержадміністрації з
приводу побиття заступником командира батальйону його сина Богдана. Конфлікт детально розбирали у присутності членів
громади та журналістів. Та й зринув він на поверхню саме тоді, коли у
медіа-просторі краю заговорили про
тербат, його перебування на передовій та необхідність ротації… Нині побиттям займається військова прокуратура. Богдана Муху
не без впливу громадськості перевели у луцький госпіталь. І поки волинська
громадськість усім цим переймалася, у його гаражі знайшли прихисток партійні
побратими тих, хто недавно публічно й зухвало фактично заявив про підтримку
лідерів «ЛНР» та «ДНР»… Сам чоловік, до речі, неодноразово називався колишнім
юристом облосередку КПУ й запевняв, що не має до комуністичних діянь на Волині жодного
стосунку.
Олена ЛІВІЦЬКА.
Богдан Муха, як і брати Кононовичі,
носить червону краватку, але, можливо, це просто збіг
Один із
близнюків-комсомольців 9 травня 2014 р. на меморіалі в Луцьку.
Коментар
Голова Громадської ради при
облдержадміністрації Ігор Дильов:
«Я
не стверджував би, що винесення питання
про побиття заступником командира територіального батальйону рядового цього ж
підрозділу на розгляд громадської ради сталося з метою дискредитувати
волинських військовослужбовців. До нас звернувся батько Богдана Мухи. Наша
комісія детально розібрала той випадок. Факти, до речі, підтвердилися. Командир
батальйону не заперечував. Громадська рада клопоталася про переведення Богдана
Мухи в госпіталь, що ближче до Волині, тепер він у Луцьку. Днями він звернувся
до нас підтримати його у бажанні перевестися в іншу військову частину, бо в цій
служити не хоче. Вважаю, що проблема була варта уваги громадськості, бо це, у
принципі, неправильно, коли офіцер б’є солдата. А хто цей солдат, добрий він чи
поганий, комуніст чи ще хтось – це вже інше питання».