Хто втихомирить Ветли?
«Нехай навіть 100 метрів, але це наша земля, – кажуть прості селяни. – Як наші хлопці підуть захищати українську землю на Сході, коли свою землю тут віддають задарма?»
«Волинська газета» 17 травня побувала в «бунтівних Ветлах» і переконалася: люди протестують, бо не знають усієї правди про демаркацію кордону, не хочуть, щоб Волинь втратила озеро Біле, а з тим і Святе, і навіть Світязь, а про копання бурштину знають тільки з газет і телепередач, бо ним тут і не пахне…
Отже, місцеві люди переживають, що внаслідок гідрологічних робіт, які проводить по новій лінії розмежування білоруська сторона, впаде рівень води.
2018-го має бути введений в експлуатацію перший реактор першої Білоруської АЕС, що будується стаханівськими темпами в Гродненській області РБ. Селяни стверджують, що коли «атомка» запрацює, це найперше позначиться на рівневі води на волинському Поліссі. Тож, насправді, ніхто у селі не воює за «метр землі», як це намагаються трактувати. Те, що нова межа між Ветлами (тобто Україною) і Білоруссю суттєво різниться з попередньою, побачили, коли білоруси приступили до демаркаційних робіт, тобто як уже буквально почали прикладати узгоджений раніше кордон. Хто так вирішив, місцева громада не знає, а на звернення до обласної виконавчої влади отримує якісь незрозумілі відписки замість нотаріально завірених копій документів.
Нині до озера Білого, що у Ветлах, викопали нову канаву, відступивши від Жиричівського каналу, по правій брівці якого раніше проходила межа між державами, на суттєву відстань (десь 100 м, десь 80). Побачивши пряму загрозу втратити озеро і не отримавши дотепер однозначної і документально підтвердженої відповіді на свої питання, люди бунтують. Минулої суботи чоловіки із Ветлів перекривали дорогу на Білорусь поблизу с. Дольськ. Не факт, що подібних заходів більше не відбудеться. А білоруси, які щотижня приїжджають на місцевий базар у Ветли, тільки посміюються над волинськими поліщуками… Ті ж миритися не збираються. Бо переконані: демаркація кордону проводилася «в кабінетах», тишком-нишком і чомусь у користь Білорусі. А громади до відома, як того вимагає закон, ніхто й не поставив.
Тим часом представник громади Ветлівський сільський голова Любов Павлік звернулася до облдержадміністрації з проханням надати ветлівчанам нотаріально завірені копії протоколів-описів і протокол засідання демаркаційної комісії. На словах людей запевняють, що ніякої проблеми пред’явити документи, нема. А на ділі… Ось це і породжує сотні підозр і запитань. Крім того, усі відео-звернення, які ветлівські активісти закидають в Інтернет, щоб люди бачили, що насправді відбувається у цьому поліському селі, дивним чином зникають безслідно з мережі.
«Складається враження, що державні мужі просто не хочуть визнати, що в той час, коли на Сході йде війна за наші землі, тут, на Заході України, територіями так просто поступаються. От і все. У мене на столі 160 повісток. Що я маю казати цим хлопцям, коли вони запитують про свою землю? Нас змушують думати, що тут щось нечесно, і навмисне підбурюють громаду до якихось дій. А настрої тут такі, що не доведи Боже чого гіршого», – каже Любов Адамівна.
Жінка неабияк ризикує, бо опинилася між двома вогнями: як лідер громади мусить іти за людьми й бути з ними поруч, а як представник влади «наривається» на кримінал і часто чує погрози. Ветлівська тема потребує детального дослідження. Тому «ВГ» продовжує тримати її в полі зору. Поки людям не нададуть документів, конфлікт тлітиме. А після «бліцкригу Луценка» селяни взагалі переконані: якщо за один день можна призначити Генпрокурора, то поки не закінчилася демаркація, можна змінити ситуацію й на кордоні між Ветлами (Україною) та Білоруссю на користь рідної землі.
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: Любов Павлік показує межі української землі.