Волинь – напередодні опалювального сезону, на який більшість наших співгромадян очікують із пересторогою. Для цього є серйозні підстави.
Найперше, людей хвилює ціна на газ. А ще – проблеми, які створені для самих газовиків на рівні держави!
Урядовці почали відверто нас обманювати, що підвищення цін і тарифів вимагає МВФ. Це для того, аби стріли відвести від себе і спрямувати їх на того, хто, як кажуть, абсолютно до цього не причетний. Звичайнісінька словесна хитрість для наївних. Якщо ціна газу зросте, то це автоматично потягне вгору показники оплати за інші комунальні послуги. Мінімальних зарплат та пенсій на їх оплату не вистачатиме. Програму субсидій постійно урізають… Світла у тунелі – ніякого. Мінімум 90 відсотків українців залізуть у величезні борги. Або просто замерзнуть у власних домівках…
Щоб цього не сталося, аби було тепло і затишно в людських оселях – з одного боку, та комфортно і економічно вигідно для постачальників голубого палива – з другого, в ПАТ «Волиньгаз» зініціювали зустріч із журналістами. Під час відвертого та професійного діалогу поставлено всі крапки над «і».
– Ми виступаємо за лібералізацію ціни на газ, але за умови повної монетизації субсидії, – сказав під час прес-конференції для представників мас-медіа, яка відбулася минулого четверга, голова правління ПАТ «Волиньгаз» Мирослав Коротя. – В іншому випадку, збільшуючи ціну на газ, ми утворюємо мильну бульбашку. Вважаю, що ціна має бути збалансована. Що для нас означає підвищення ціни на газ? Ми також є споживачами газу. Тому для нас ціни – це підвищення вартості товарно-матеріальних послуг, що також негативно відображається на нашому бізнесі.
Окрім Мирослава Івановича, журналісти мали можливість послухати фінансового директора приватного акціонерного товариства Андрія Тимчишака та начальника управління з персоналу «Волиньгазу» Андрія Сироватського.
Нині тариф на розподіл газу у товаристві покриває економічно-обгрунтовані витрати компанії лише на 35%. У його структурі виробничо-технологічні витрати за перше півріччя становлять 63,7%, заробітна плата – 23,2, закупівля матеріалів, оплата робіт та послуг для поточної діяльності – 7,7, ще 2,3% йде на інвестиції мереж і стільки ж – на забезпечення обліку газу.
А ось на ремонт мереж не лишається жодної копійки. Про те, що вони зношуються, зрозуміло усім. До чого це може привести у майбутньому, загадувати не будемо. Бо це – стратегічна галузь, від якісного функціонування якої залежить доля всієї держави.
Нині тариф на розподіл природного газу розраховує державний регулятор НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), якому компанії надають лише свої економічно обґрунтовані пропозиції, виходячи з вартості товарно-матеріальних послуг. Востаннє тариф на розподіл газу для ПАТ «Волиньгаз» переглядався 1 січня торік за рахунок статей витрати на оплату праці та встановлення лічильників газу населенню.
– Роботи, які виконує наша газотранспортна компанія, не залежать від ціни на газ, – зауважує очільник «Волиньгазу» Мирослав Коротя. – А наша частка в кінцевій платі споживача становить менше 10 відсотків.
Витрати на оплату праці для газорозподільних компаній закладені в тарифи на розподіл природного газу, котрий є лише складовою ціни на газ. Відтак, структура тарифу визначається та встановлюється Національною комісією з регулювання енергетики та комунальних послуг.
– З першого січня минулого року, – зауважив фінансовий директор ПАТ «Волиньгаз» Андрій Степанович, – державний регулятор не переглядав витрати на заробітні плати працівникам компанії, а за цей період на державному рівні уже двічі переглядався в бік збільшення розмір мінімальної заробітної плати.
ПАТ «Волиньгаз» – компанія, яка займається розподілом природного газу через розподільчі газопроводи на території області. Вік підприємства сягнув 55 років. Трудовий колектив нараховує понад 1200 працівників. Щороку компанія через розподільчі мережі транспортує приблизно 0,5 мільярда кубометрів природного газу до споживачів Волині. Загальна довжина газопроводів в області перевищує 8 тис. км. Для порівняння: довжина автомобільних доріг Волині лише 6,2 тис км. Товариство відповідальне за те, аби блакитний вогник горів у кожній оселі споживача, чисельність яких сягає більше 240 тис. Крім того, природний газ отримують майже 2400 підприємств, установ і організацій нашого краю.
– Ми не прагнемо підвищення кінцевої ціни на газ для населення. Це далеко не наша мета, і всі повинні чітко це знати, – інформував учасників прес-конференції фінансовий директор Андрій Тимчишак. – Потрібно лише розподілити складові в існуючій ціні у бік збільшення тарифу газорозподільним підприємствам. У нинішній структурі тарифу на оплату праці не враховано не тільки індекс інфляції, але навіть підняття мінімальної зарплати. При існуючій ціні газу 6,96 грн за один куб. м лише 71 коп. (без ПДВ) надходить нам за транспортування газу, з яких витрати на оплату праці становлять 26 копійок. Ми залишилися наодинці з проблемою, вирішити яку може лише держава, зокрема, держрегулятор – НКРЕКП. Лише його рішення можуть запобігти катастрофічним наслідкам у нашій галузі.
На низькому рівні оплати праці акцентував увагу медійників начальник управління з персоналу Андрій Сироватський.
– Саме це стало причиною, – зауважив Андрій Вікторович, – що висококваліфіковані та досвідчені працівники шукають іншу, більш оплачувану роботу. Професіонали залишають рідний колектив і їдуть до Польщі, в інші країни Євросоюзу, де отримують у рази більше. З початку року звільнилося 116 працівників, а за останні півтора року – майже 400 фахівців. Тому профспілка працівників газових господарств організовує акцію протесту в Києві.
Керівники ПАТ «Волиньгаз» не тільки відверто говорили про проблеми галузі, а й охоче відповідали на питання журналістів, окремі з яких, можливо, ледь були дотичними до сфери послуг газовиків.
Та лейтмотивом діалогу стало головне: волиняни зацікавлені в тому, щоб послуги газовиків надавалися якісно, а ціни та тарифи були прийнятними як для надавачів, так і споживачів.
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото автора: під час прес-конференції у ПАТ «Волиньгаз».