Львівська
залізниця, керівництво якої розкошує в австрійському маєтку в центрі столиці
Галичини, гроші має на все, крім волинських переїздів.
Чотири
роки минуло відтоді, як Андрій Клюєв (на той час – перший віце-прем’єр)
розпорядився: в Україні всі залізничні переїзди з автобусним рухом обладнати
шлагбаумом, а паралельно з цим заміняти переїзди на шляхопроводи й мости.
Щоб
реалізувати наміри, передбачалося щороку виділяти по 2 млн грн: сума для
Держбюджету цілком посильна.
І якби
на втілення планів віце-прем’єра не пошкодували грошей, то 2015-го, найпізніше
– 2017-го в Україні вирішили би проблему залізничних переїздів, а трагедій, подібних
до тієї, що сталася в Сумській обл.., не траплялося б.
Утім
останнє дослідження «Волинської газети» показало: не те що в Україні – в
області чимало точок перетину автошляхів і колій досі лишаються без шлагбаума і
навіть без сигналізації!
До
прикладу – Радошин: село в Ковельському р-ні, на околиці якого прокладено колію
і яку щодня пересікає шкільний автобус. Причому в місці перетину навіть
семафора нема. Тобто безпека маленьких пасажирів залежить виключно від
пильності водія.
Єдине,
що заспокоює, – відсутність поблизу Радошина активного руху поїздів. Адже там
курсують товарняки, які возять пісок із місцевого кар’єра. Добувні роботи, відтак
– і транспортування, відбуваються, як правило, у теплу пору року.
Іще
більшу загрозу для пасажирів несе залізничний переїзд у Маневицькому р-ні. Бо
дістатися із с. Лісове до с. Вовчицьк означає перетнути залізницю, котра
сполучає Ковель із Києвом. А там уже і швидкісні колії, і інтенсивний рух
локомотивів, і три рейси пасажирських автобусів.
Голова
Маневицької райдержадміністрації Микола Миронюк «Волинській газеті»
прокоментував:
– За цю
проблему знаємо. Щоб її вирішити, зверталися до залізничників. Ті погодилися
встановити сигналізацію. Однак висунули вимогу: коштом району провести до
переїзду лінії електропередач. Наші фахівці порахували: на чотири кілометри
електроліній потрібно від 50 до 100 тисяч гривень. Для місцевої казни це, самі
розумієте, дорого.
Тому
безпеку переїзду взялися вирішувати шляхом запобігання. Місцева влада разом із
даішниками та Укртрансінспекцією проводять роботу із перевізниками та водіями
автобусів. Мета – ще раз нагадати про правила перетину колії та можливі
наслідки неуваги.
Щоправда,
зізнався Микола Миронюк, розглядався іще один варіант: узагалі припинити
автобусний рух через переїзд «Лісове – Вовчицьк». Однак жителі сіл, яких хотіли
«відрізати від світу», збунтували.
А
мешканці сіл Гішин і Доротище Ковельського р-ну на власному досвіді відчули
побічні дії таких «варіантів». І коли стала питати за небезпечний переїзд, який
зустрічає перед Гішином, тамтешні жителі поставилися до журналістів із
пересторогою.
Депутат
Доротищенської сільської ради Руслана Килиба пояснила: коли шість років тому до
Гішина почав заїжджати автобус, мешканцям стало набагато зручніше діставатися
Ковеля: 20 хвилин – і ти вже місті. Серед пасажирів – не лише дорослі, які працюють
у Ковелі, не тільки студенти, а й чимало школярів (у селі нема середньої школи).
– До
речі, я сама залишила роботу в місті лише тому, що тяжко було щодня долати
чималий шмат дороги до траси, – зауважила Руслана Іванівна.
Але
останнім часом контролюючі служби почали піднімати питання необхідності
облаштувати шлагбаумом отой переїзд. Львівська залізниця відмовилася: мовляв,
не мають зайвих 600 тисяч. І щоб не порушувати Інструкції з улаштування та
експлуатації залізничних переїздів, обласне начальство вирішило взагалі не
пускати небезпечним переїздом автобус. А у відповіді на звернення
Доротищенської сільської ради про «налагодження транспортного сполучення» чиновники
порадили набратися терпіння й чекати, доки Львівська залізниця не знайде грошей
на шлагбаум.
– Що це
означало для селян – ви взагалі не уявляєте! Щодня до півсотні жителів Гішина
крокували до центральної автомагістралі. Але коли водії автобусів бачили на
зупинці по 30-40 людей, вони не зупинялися: куди стільки взяти? Хто з гішинців шустріший
– попутками добирався. А пенсіонери додому верталися. Не раз іде бабця,
жаліється, що так і не потрапила до лікаря, а я нічим допомогти не можу…–
пригадує події 2013-го пані депутат.
Цілий
місяць люди писали, дзвонили, вимагали і таки добилися: весною 2013-го транспортне
сполучення «Ковель – Гішин – Доротище» відновилося і навіть ліпшим стало, зазначає Руслана
Килиба:
– Не
знаю, хто там постарався, але тепер у нас дуже відповідальні перевізники
працюють. За кермом автобусів – молоді й ввічливі хлопці. Навіть коли сильні
морози були – рейсів ніхто не відміняв і з графіка не збивався. Тому за безпеку
на переїзді ми спокійні. Та й фігура хреста певним оберегом слугує. Тим паче,
локомотив із Ковеля на Камінь-Каширський їздить усього двічі на добу, час його
руху водії знають і курсують або раніше, або пізніше поїзда.
А ще в
розмові з депутаткою пройшла червоною ниткою теза: найліпша гарантія безпеки –
відповідальний водій.
–
Особисто я не раз бачила, як у Ковелі на переїзді семафор блимає, сигналізація
пищить, шлагбаум опущений, а якась із шеренги машин не витримує чекання,
об’їжджає шлагбаум і прямує через рейки. В очевидців кров холоне. Машиніст
поїзда сигналить. А водієві хоч би що… – наводить приклади Руслана Іванівна.
Натомість
лучанам кров холоне не від «шоу екстремалів». Сотні дорослих і дітей самі щодня
опиняються в ролі камікадзе. Виною тому – залізничні колії на вул.
Ківерцівській, що сполучають Луцьк із сусіднім райцентром. Контролюючі служби
кажуть: так там є міст! Є. Але він радше для машин. Бо учням, які щодня ходять
до школи №11, користуватися ним і страшно, й небезпечно. Тим паче без супроводу
дорослих. Шалений рух легковиків і вантажівок, дірки в мосту і висота – тут уже
варто подумати, чого більше боятися: поїзда чи так званого «безпечного місця
перетину».
Після
того, як лише нинішньої зими колії з Луцька до Ківерців стали місцем загибелі
двох жінок і чоловіка, Рівненська залізниця отримала звернення від лучан із
проханням подбати за безпечний перетин. Але попри обіцянку «обстежити й
подумати», поки що залізничне полотно продовжує нести загрозу дітям і дорослим.
Що на
таке скажуть обласні спеціалісти Укртрансінспекції? Заступник начальника
відомства Ігор Лейбик підтвердив: на Волині зі 126 залізничних переїздів, через
які курсують автобуси, шлагбаум є лише на 24-х. 99 –обладнані пристроями
переїзної сигналізації. А ще чотири досі лишаються нерегульованими, тобто
єдине, що попереджає про ймовірний рух потяга, – дорожні знаки.
– Якщо
ці переїзди розподілити за рівнем небезпеки, то на першому місці я би поставив
Лісове – Вовчицьк. Другий за рівнем небезпеки розташований поблизу села Радошин
(бо там на ризик щодня наражаються школярі). Третій – переїзд у Ковельському
районі між селами Заріччя та Любче. І четвертий – перед Гішином, – зазначив
Ігор Іванович та пояснив причину такого розподілу.
Отож, на
Маневиччині максимально небезпечно їздити з Лісового до Вовчицька тому, що рух
поїздів там, у тому числі – швидкісних, дуже інтенсивний і він накладається на
рух автобусів, що шість разів пересікають нерегульований переїзд.
Щодо
села Радошин, там небезпека полягає у відсутності чіткого графіка роботи
товарняка. Тобто є замовлення – потяг буде їхати незалежно від руху шкільного
автобуса. І коли на кону життя десятків дітей – облаштування світлозвуковою
сигналізацією є першочерговим.
Переїзд
у Ковельському р-ні Заріччя – Любче викликає занепокоєння тому, що хоча
локомотив із Ковеля на Камінь-Каширський та назад їздить лише раз, утім
автобусів там курсує аж три (на Ратне, Велимче, Мильці).
Подібна
ситуація і зі сполученням Ковель– Гішин – Доротище.
– Такий
стан справ на переїздах – неприпустимий! – вважає завідувач сектору організації
перевезень на наземному транспорті обласного управління УТІ Володимир Мельник.
– Іще з 2007 року діє Інструкція улаштування і експлуатації залізничних
переїздів. Але якщо в попередній редакції пункт 2.23 гласив: відкриття
автобусного руху допускається за наявності автоматичного шлагбаума на всю
ширину руху, то із березня 2011-го рух автобусів почали дозволяти навіть без наявності
шлагбаума, головне – аби була світлозвукова сигналізація.
Втім, як
бачимо, навіть цього мінімуму на Волині не дотримано. Із вимогою виконати норми
Інструкції фахівці обласного управління
Укртрансінспекції писали листи керівникам Ковельської, Ківерцівської і
Сарненської дистанцій колії, а також начальнику «Львівської залізниці». Але
відповіді від уповноважених більше нагадують відписки. Тому доки «питання
розглядається» і «проект формується», пасажири автобусів щодня наражають себе
на небезпеку. І єдине, що можуть обласні та районні служби, – проводити бесіди
з перевізниками й водіями громадського транспорту.
А щодо
колій на вул. Ківерцівській у Луцьку, то хоча питання не стосується
транспортної інспекції, однак її спеціалісти зазначають: вирішувати проблему
варто таким же способом, як із коліями між варшавським ринком і луцьким вокзалом,
тобто – спорудженням пішохідного моста. Але зважаючи на дороговартісність
проекту, людям укотре варто набратися терпіння.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
втора.
Від
редакції. Ще один парадокс від львівського залізничного начальства полягає в
тому, що грошей на спорудження в нашій області автоматичних шлагбаумів воно не
має, зате кошти на виготовлення бронзової меморіальної дошки на честь свого
екс-керівника періоду правління Леоніда Кучми Григорія Кирпи знайшлося
достатньо. Невже керівництво більше любить покійників, ніж живих людей, які
щодня наражаються на небезпеку загинути під колесами поїзда?