Як і слід було очікувати, 22 листопада на Замковій площі
Луцька відбулося велелюдне зібрання, присвячене черговій річниці вшанування пам’яті
жертв Голодоморів 1932-1933 і 1946-1947 рр. Традиційно хода на чолі з
духовенством УПЦ Київського патріархату розпочалася від Свято-Троїцького
кафедрального собору. У перших рядах були голова облдержадміністрації Володимир
Гунчик, голова облради Валентин Вітер, його перший заступник Олександр Пирожик,
а також деякі інші добродії.
Потім понад 3 тис. учасників прибули до Хресто-Воздвиженського
храму УПЦ Київського патріархату, де знаходиться пам’ятна таблиця, котра
сповіщає: колись тут таки добудують монумент Християнському милосердю волинян, які
рятували єдинокровних братів-українців у роки Голодоморів. Щоправда, цей об’єкт
уже перетворився на довгобуд, а ініціатор фундаментального увіковічення усіх
чеснот православних волинян, директор Торчинського краєзнавчого музею Григорій
Гуртовий відійшов у Вічність, так і не дочекавшись втілення цього благородного
задуму в життя…
Далі колона повз Римсько-католицький костьол Святих Петра і
Павла прибула на Замкову площу. За кілька десятків метрів від нього асистенти
подали окремим високопосадовцям букетики жовтих квіток, які згодом були
покладені до підніжжя пам’ятника Жертвам політичних репресій.
Православне духовенство на чолі з Митрополитом Луцьким і Волинським
УПЦ Київського патріархату Михаїлом відслужили панахиду, після якої владика
звернувся до присутніх із повчальною та патріотичною промовою. Потім слово
надали іншим учасникам заходу, а насамкінець небайдужі волиняни із запалених
лампадок виклали хрест, що символізує пам’ять нащадків про жертовність попередніх
поколінь наших співвітчизників, що стали жертвами людиноненависницької
більшовицької ідеології. Адже в період Голодомору 1932-1933 рр., як зазначив
того ж дня Президент України Петро Порошенко, в нашій державі від голоду
померло 25% населення, більше, ніж втратили всі країни Європи разом узяті
внаслідок Першої світової війни…
Тому пам’ять про минуле стає запорукою не повторення подібних
злочинів ні зараз, ні в майбутньому. Адже злочинна діяльність сепаратистів та
їхній кремлівських господарів на Донбасі, коли до голодних людей не
допускаються гуманітарні конвої з
продуктами харчування, ще одне свідчення: потворний дух сталінізму не
вивітрився з коридорів російських правителів.
Саме тому ввечері 22 листопада в вікнах багатьох волинських
осель спалахнули свічки скорботи…
Роман УСТИМЧУК.
На фото автора: під час вшанування жертв Голодоморів на
Замковій площі Луцька.