Голодомори як наука спротиву


Як і слід було очікувати, 22 листопада
на Замковій площі Луцька відбулося велелюдне зібрання, присвячене черговій
річниці вшанування пам’яті жертв Голодоморів 1932-1933 і 1946-1947 рр.
Традиційно хода на чолі з духовенством УПЦ Київського патріархату розпочалася
від Свято-Троїцького кафедрального собору. У перших рядах були голова
облдержадміністрації Володимир Гунчик, голова облради Валентин Вітер, його
перший заступник Олександр Пирожик, а також деякі інші добродії.

У
зверненні, розповсюдженому прес-службою облдержадміністрації напередодні,
керівник виконавчої влади нашого краю серед іншого наголосив:

«Дорогі
волиняни! Сьогодні, 22 листопада 2014 р., Україна і світ вшановують пам’ять
жертв геноциду українського народу 1932-1933 років, Голодоморів 1921-1922,
1946-1947 років.

Ця
трагічна сторінка ятрить незагоєною раною в історії нашого народу. Пам’ять про
мільйони втрачених життів, біль сотень тисяч родин об’єднує громадян України,
які щороку в четверту суботу листопада запалюють свічку пам’яті та приходять до
пам’ятних знаків у своїх містах і селах. Ця пам’ять сприяє суспільній злагоді
та порозумінню між людьми, об’єднаними спільним болем минулого і надією на
майбутнє.

Масове
фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим
терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти
українців як нації і зокрема проти селян як класу. Внаслідок чого зник не
тільки прошарок заможних і незалежних селян-підприємців, але й ціле покоління
землеробів. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну
культуру та самобутність.

Один із малюнків художника УПА Ніла Хасевича (псевдо «Зот»), знайдений у часи Незалежності України на Волині.

Сьогодні
голос заморених голодом мільйонів жінок і чоловіків, дітей і старців волає з
надр української землі до сумління наших сучасників, благає про пам’ять,
справедливість, милосердя та любов. Цей день має об’єднати у великій скорботі всіх
нас, незалежно від національності і мови спілкування, віросповідання чи місця
проживання. Бо той страшний голод не робив між людьми різниці за цими ознаками.

Закликаю
всіх, кому не байдужі милосердя, співчуття і справедливість, хто прагне
перемоги добра над злом, запалити свою свічку пам’яті й разом вшанувати жертв
Голодомору.

Президент Петро Порошенко разом із дружиною вшановують заморених голодом співвітчизників.

Але
найголовнішим пам’ятником жертвам Голодоморів має стати утвердження тієї
держави, про яку мріяли наші батьки, діди і прадіди, в якій основною цінністю
стане життя і свобода кожного громадянина.

Вічна
пам’ять невинно убієнним нашим землякам!».

Проте
Володимир Гунчик не обмежився лише зверненням до волинян, а взяв участь у
відзначенні цієї події. Варто відзначити, що в Луцьку заходи, присвячені
вшануванню жертв Голодомору, відбуваються за усталеною програмою. Щоправда,
такою ж недоброю традицією стала й неучасть у масовій демонстрації пам’яті про
страхітливий злочин сталінізму та протесту щодо спроб неокомуністів заперечити
сам факт Голодоморів представників однієї з гілок православ’я, яку називають
УПЦ Московського патріархату. Це тим більш дивно, що головний храм єпархії –
Свято-Покровська церква – розмістився буквально за кілька десятків метрів від
Замкової площі…

На
шляху до майдану, де під стінами Замку Любарта відбувалися в 90-х перші мітинги
за незалежність України, понад 3 тис. учасників прибули до
Хресто-Воздвиженського храму УПЦ Київського патріархату, де прикріплено пам’ятну
таблицю, котра сповіщає: колись тут таки добудують монумент Християнському
милосердю волинян, які рятували єдинокровних братів-українців у роки Голодоморів.
Щоправда, цей об’єкт уже перетворився на довгобуд, а ініціатор фундаментального
увіковічення усіх чеснот православних волинян, директор Торчинського
краєзнавчого музею Григорій Гуртовий відійшов у Вічність, так і не дочекавшись
втілення цього благородного задуму в життя… Будемо сподіватися, що
знекровлена війною на Сході Україна таки найближчими роками знайде в собі сили
завершити розпочате…

Під час вшанування жертв Голодоморів на Замковій площі Луцька.


Тим
часом колона учасників вшанування жертв Голодоморів, минаючи
Римсько-католицький костел Святих Петра і Павла, прибула на Замкову площу.

Православне
духовенство на чолі з митрополитом Луцьким і Волинським УПЦ Київського
патріархату Михаїлом відслужили панахиду, після якої владика звернувся до
присутніх із повчальною та патріотичною промовою. Потім слово надали іншим
учасникам заходу, а насамкінець небайдужі волиняни із запалених лампадок
виклали хрест, що символізує пам’ять нащадків про жертовність попередніх
поколінь наших співвітчизників, котрі стали жертвами людиноненависницької
більшовицької ідеології.

І
це – дуже символічно. Адже в період Голодомору 1932-1933 рр., як зазначив того
ж дня в Києві Президент України Петро Порошенко, в нашій державі від голоду
померло 25% населення, більше, ніж втратили всі країни Європи, разом узяті,
внаслідок Першої світової війни…

Про
це він сказав у Національному музеї «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в
Україні», де глави церков України відправили спільну молитву на вшанування
пам’яті жертв голодоморів. Потім Петро Порошенко оголосив загальнонаціональну
хвилину мовчання, після якої учасники церемонії встановили запалені лампади до
меморіального знаку «Свіча пам’яті». Розпочалася Всеукраїнська акція «Запали
свічку!».

А
ще Глава держави наголосив, що в Україні ніколи б не сталося такої трагедії, як
Голодомор, якби вона була незалежною, демократичною державою.

«Такі
лиха, як геноцид, – це риса лише диктаторських, тоталітарних режимів. В
Україні, державі, яка йде європейським шляхом, геноцид не повториться ніколи»,
– сказав Президент.

Петро
Порошенко відзначив, що Голодомору передували тисячі повстань проти колгоспного
рабства, в яких брали участь сотні тисяч, мільйони українців.

Почесна варта юних ліцеїстів.

«Чому
ж така величезна армія не перемогла більшовизм? Розрізненість! Недовіра! Брак
єдності! Сьогодні ворог знову намагається роз’єднати нас, пересварити, посіяти
поміж нас розбрат та ворожнечу. Сьогодні нам, як ніколи, потрібна єдність. Я
вірю, що ми здатні вивчити уроки минулого. Хай не сподіваються знову підкорити
Україну: ми стали сильними, ми стали мудрими і ми дамо відсіч», – цитує Петра
Порошенка прес-служба Президента.

Тому
пам’ять про минуле стає запорукою не повторення подібних злочинів ні зараз, ні
в майбутньому. Адже злочинна діяльність сепаратистів та їхній кремлівських
господарів на Донбасі, коли до голодних людей не допускають українські гуманітарні
конвої  з продуктами харчування, ще одне
свідчення: потворний дух сталінізму не вивітрився з коридорів російських
правителів.

Саме
тому ввечері 22 листопада у вікнах багатьох волинських осель спалахнули свічки
скорботи…

Роман УСТИМЧУК.

Фото автора, з архіву та прес-служби
Президента України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *