Колись
вишивки Наталії Козій із Володимир-Волинського р-ну займали перші місця на
творчих виставках різних рівнів.
Про це інформує пресслужба Волинського ОУЛМГ.
Так вона одного разу вкотре виграла – і в педучилище
вступила без конкурсу. Але вчитися пішла у Львівський лісотехнічний, тому що
хотілося стати лісником. Наталія Миколаївна вже працює головним лісничим у державному
підприємстві «Володимир-Волинське лісомисливське господарство». Правда,
вечорами досі вишиває. І нитками, і бісером.
Жінка вишиває з дитинства. Успадкувала своє хобі від
мами, яка продовжує вишивати, хоча й поміняла сьомий десяток.
«Вишиваю і нитками, і бісером. Люблю створювати
ікони, маю в добірці картини патріотичного спрямування. Одну таку подарувала
колись на роботі – так і взнали про моє хобі», – розповідає Наталія Миколаївна.
«Загалом у мене вишитих виробів уже набереться
кілька десятків. Звісно, я не роблю на продаж, це ж для душі. Тому й дарую їх
згодом найближчим – от сестрі, мамі, тітці, свекрусі… Усі мої діти мають по
кілька сорочок. Донька й сукні має. В кожного є свої – улюблені».
Наталія Козій каже, що вишивка – це заспокійливе
після насиченого дня. Повернувшись з роботи та впоравшись з домашніми
клопотами, одразу береться до вишивки. Особливо, довгими зимовими вечорами.
У роботі для жінки головне – посадити і вирости.
Треба, щоб все кругом росло. Тож у Наталії Козій
ростуть культури в лісі, у кабінеті – вазони, вдома на клумбі – магнолії,
гібіскуси, півонії, троянди різних сортів та багато іншого. А у вазі на
робочому місці – завжди сезонні квіти. От зараз – бузок.
«Я дуже легка на підйом. Але мені треба натхнення.
Якщо його немає, то нічого не зроблю. І не запитуйте, де його беру, тому що не
знаю – само приходить!».
Наш
кор.
Фото
пресслужби Волинського ОУЛМГ.
