–
ось як називають поштарок у Рожищенському р-ні.
Скільки
насправді років цій професії – не знає, мабуть, ніхто. Бо з незапам’ятних часів
були люди, з чиєю допомогою тримався зв’язок між країнами й континентами. Але в
яку б епоху ми не жили, працівник зв’язку завжди лишається затребуваним. Хоча
так само завжди мусить професійно удосконалюватися.
– Так,
поштар – професія динамічна. Кожен новий рік приносить нам нові вимоги. І щоб
іти в ногу з часом, наші працівники опановують комп’ютери й касові апарати, не
лише «по старинці» розносять листи, а й приймають різного роду платежі, –
розповідає головна поштарка Рожищенського р-ну Ольга Косінська.
Хоча в
її підопічних (а це 76 жінок) праця не проста, та жінки настільки прив’язалися
до роботи, що трудяться навіть цілими родинами.
– Є в нас три рідні сетри, котрі хоч і по різних
районах, але задіяні у сфері поштового зв’язку Волині. Приміром, Наталія
Климчук, яка керує поштарями с. Дубище, доїжджає аж із маневицького села
Четвертня. Її сестра, Тетяна Шваб – оператор відділення зв’язку Рожища. Ну а третя
сестра, Раїса, трудиться начальником відділення в селі Озеро на Ківерцівщині.
Особливістю
районних «зв’язківців» є також те, що серед 30 начальників відділень більшість
суміщає посаду керівника й листоноші (ну справжня тобі українська жінка!).
– Попри
те, що сьогодні люди широко використовують Інтернет і життя не уявляють без
радіо та телебачення, не забувають наші жителі також про пресу, – додає Ольга
Косінська. – І особливо похвалю мешканців сіл Навіз, Топільне, Дубище. Адже
саме вони найбільше передплачують «Волинську газету».
Позаяк
сьогодні, 9 жовтня, поштарі всієї України зустрічають своє професійне свято, то
запитую в Ольги Олексіївни, чи мають волинські «зв’язкові» традицію відзначення
такого дня.
– Яке би
свято ми не зустрічали – день народження, Новий рік, День поштаря – стараємося,
аби воно проходило у дружній, майже родинній обстановці, – зауважує оповідачка.
– Якщо казати за цьогорічне 9 жовтня, то припало воно на четвер – тобто
найбільш гарячий день тижня, коли отримуємо свіжу пресу і маємо оперативно розвезти
її до кожного читача. Тобто урочистостей як таких провести не маємо можливості.
– Однак
винагородою за непросту роботу стає живе спілкування, – додають листоноші, до
яких заходимо привітати із Днем поштаря. – Ми і всі новини першими знаємо, і
всі секрети відаємо. А як приємно, коли їдеш по селу велосипедом, а тебе вже
коло воріт виглядають, наче рідну…
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.