Мирний фронт
України
Журналісти «Волинської газети» вже розповідали про
відомого аграрія Євгена Дудку – керівника групи компаній «Вілія», що об’єднує
низку агропідприємств у Волинській та Рівненській областях. У 2001 р. він
заснував «Волинь-Зерно-Продукт», з якого все і постало. Рослинництво,
тваринництво, борошномельне виробництво, послуги елеваторного комплексу,
зернотрейд, постачання засобів захисту рослин, добрив, насіння (у тому числі
власного виробництва), вантажні перевезення – це все про «Вілію», де працює
понад 1300 співробітників, які докладають великих зусиль до формування великого
мирного фронту за участі сотень чи й тисяч великих і малих українських і зарубіжних
партнерів.
Сьогоднішня журналістська розмова з Євгеном Дудкою про
вклад волинських аграріїв у перемогу українських героїв, особливості роботи
сільгоспвиробників під час воєнного стану,
– Євгене
Степановичу, українські захисники, мов леви, боронять нашу Батьківщину на всіх
фронтах. Наскільки важливою у цьому контексті тепер є праця аграріїв, групи
компаній «Вілія» й зокрема її материнської компанії «Волинь-Зерно-Продукт»?
Знаємо, що Вам, вашим працівникам та партнерам доводиться у ці дні працювати,
як мовиться, цілодобово. Розкажіть, що роблять аграрії для нашої перемоги?
– Кожний із нас сьогодні тримає свою лінію фронту:
мужні захисники боронять нашу країну від
російських окупантів, а власники бізнесу борються за утримання
економічних позицій. Розуміємо, наскільки сьогодні важливо вчасно провести всі
польові роботи, зберегти робочі місця та рівень добробуту працюючих. На
сьогодні роботи з внесення азотних добрив під озиму пшеницю (площа – 7859 га),
ріпак (площа – 9150 га), озимий ячмінь (площа – 731 га) проведені повністю.
Нині проводяться роботи з внесення мінеральних добрив під такі культури як соняшник, кукурудза, соя,
яра пшениця та ін. Згідно з графіками роботи працюють млини. Перші дні жахливих
подій дійсно паралізували, мабуть, кожного і, щоб якось вийти з цього стану, на
базі нашого підприємства створили осередок формування допомоги центральним та
східним регіонам, де участь взяли не тільки
місцеві аграрії, тут вже міг кожен долучитися до сортування,
пакетування, завантаження у вагони гуманітарної допомоги з Німеччини та Польщі.
Силами працівників нашої ремонтної дільниці здійснюється ремонт техніки, що
передається до Збройних сил України, а наші водії – це просто артерії
підприємства.
– Доводиться
чути про ріст цін на житло, продукти харчування… Є багато звернень від
місцевої влади, керівників територіальних громад до своїх підприємців і жителів
про неприпустимість у час війни підвищувати ціни, бажаючи нажитися на війні.
Ви, як великий виробник, що робите у цьому випадку, чи є у вас якісь важелі
впливу на стабільність ринку і цінової політики?
– Ще в перші дні війни нами було декларовано, що
ціни на борошно підніматися не будуть, оскільки маємо достатній запас
продовольчої пшениці.
– Волинь
дала прихисток тисячам біженців. Всі стараються їм чимось допомогти, аби
зменшити гіркоту вимушеного переїзду. Ваше підприємство – не виняток. Чим і як
допомагаєте нашим співвітчизникам, чи не плануєте їх залучати до роботи на
мирному – аграрному фронті?
– Долучаємося до підтримки у вигляді благодійних
постачань борошна на волонтерські пекарні та осередки приготування їжі. Маємо
певні вакантні посади (перелік можна знайти на нашому сайті www.vzp.com.ua) і
якщо людина відповідає нашим цінностям, то радо приймемо в нашому колективі.
– Схід, Центр,
Південь і Північ – у вогні. Російські загарбники бомблять і обстрілюють міста і
села, українські лани поорані градами, засіяні мінами та снарядами… Навіть
важко спрогнозувати, чи вдасться аграріям областей, де йдуть воєнні дії,
провести всі належні весняні роботи з посіву, підживлення та захисту культур.
Єдина надія на центральні та західні області України. Чи буде Вкраїна з хлібом,
чи не зіткнеться осінню з нестачею продуктів харчування? Наскільки важливо нам
зараз втримати і цей мирний фронт, бо ж звучать думки, що під час війни – не до
сівби… Будуть наші поля з урожаєм? Багато ж спеціалістів-аграріїв призвано до
ЗСУ або ж пішли у тербати, займаються волонтерською роботою. Чи буде кому
сіяти-орати? Коли розпочнуться весняні роботи, наскільки ви готові до них, чи
маєте необхідну техніку, посівний матеріал, добрива?
– Групою наших підприємств ще в минулому році було
прораховано і заплановано необхідну кількість ресурсів для успішного ведення
діяльності. Наразі, для повного проведення сільськогосподарських робіт
забезпечені ресурсами на 70 % (багато оплачених добрив не надійшло з районів,
де зараз ведуться активні бойові дії). Азотними добривами забезпечені до
середини травня, не вистачатиме на крайнє підживлення. Матимемо потребу і в
паливі. Крім того, перед тими господарствами-партнерами, які брали участь разом
з нами у попередньому плануванні, ми по максимуму зобов’язуємося виконати наші
домовленості.
Щодо забезпечення людськими
ресурсами, то на сьогодні мобілізовано 86 осіб і в цілому для проведення робіт
працівників вистачає. В тих підприємствах, де мобілізація створила дефіцит певних
працівників, кадрова служба займається відкликанням їх з можливістю відстрочки
від строкової служби.
– Євгене
Степановичу, знаємо про ваш принцип – завжди бути успішним господарем, йти в
авангарді найсучасніших технологій і допомагати у цьому своїм партнерам,
розділяючи з ними також і відповідальність за стан справ в аграрному секторі,
збереження та якісну і по можливості глибоку переробку врожаю, забезпечення
сільгосппродуктами споживачів, можливість експорту продукції за кордон. Чи
збереглися сьогодні, у час війни, ці добрі відносини, чи є порозуміння у
питаннях формування єдиного аграрного фронту на цім непростім етапі?
– Завжди намагаємося впроваджувати сучасні
технології ведення сільського господарства і до воєнних подій, крім
партнерських програм щодо кредитування агроресурсом (добривами, насінням, ЗЗР,
дизпаливом), надавали технологічну та інформаційну підтримку господарств.
З настанням тяжких часів майже з усіма нашими
партнерами збереглися гарні відносини та розуміння. Коли нами було оголошено
збір зерна на благодійній основі, багато хто з господарств долучився (так в
перші дні війни було зібрано 1457 тонн пшениці).
– Ходять
легенди про Вашу особисту толерантність і турботу про своїх працівників.
Кажуть, Ви навіть каву власноруч готуєте для свої топ-менеджерів? Звідки така
школа Людяності?
– Це життєва школа, адже ми починали з малого підприємства
з трьох осіб, пройшли всі щаблі розвитку
самостійно, тому поважаємо кожного у своїй команді.
– Не можемо
обминути і питання про співпрацю з місцевими громадами, оскільки неводнораз
чули слова вдячності у ваш бік з боку очільника Горохівської територіальної
громади Віктора Годика. Ви не тільки один із найбільших платників податків, а й
соціально відповідальних партнерів громади. Звідки у Вас ця любов і
прихильність до людей, повага до найменших господарів, турбота про наші
містечка та села?
– Наша група підприємств ТМ «ВІЛІЯ» завжди
позиціонувала себе як соціально-відповідальна структура, що долучається до
розвитку тих територій, де здійснює свою діяльність.
І дуже приємно коли кожний представник громади
долучається до такого симбіозу. Так, коли було оголошено збір та відправку
допомоги з станції Звиняче, майже кожний мешканець Горохівської територіальної
громади долучився до збору продуктами
харчування, овочами, консервуванням, засобами гігієни. Завдяки чому було
відправлено на схід 5 вагонів допомоги.
– Коли, на
Ваш погляд, закінчиться ця страшна війна?
– Є таке поняття, як «повнота інформації», і,
щоб давати якісь судження, треба нею володіти, аби проаналізувати та синтезувати.
99% людей не володіють всією повнотою інформації, і я в т. ч. Єдине, що точно
знаю: по-перше, в умовах невизначеності і хаосу найкраще працюють військові і
теперішній стан речей, який у простих людей викликає параліч та страх, – це
робоча ситуація для них. Вірю в наші ЗСУ; а по-друге, війни виграються
економічно і ми докладемо максимум своїх зусиль для Перемоги.
– Дякуємо за розмову
Володимир ПРИХОДЬКО,
Сергій ЦЮРИЦЬ.