У цьому переконала 27 позачергова сесія Березовичівської сільської ради сьомого скликання Володимир-Волинського району, що відбулася у сесійній залі адмінприміщення.
Серед інших питань порядку денного депутати обговорили і зміни до рішення сільської ради від 23. 02. 2018 № 26-2/2018 «Про надання згоди на добровільне об’єднання територіальних громад сіл Березовичі, Бегета, Міжлісся, Бобичі, Хворостів, Яковичі Березовичівської сільради Володимир-Волинського, Війниця, Губин, Михайлівка, Павловичі, Тумин Війницької сільради, Маньків, Мовчанів, Холопичі, Журавець Холопичівської сільради, Кисилин, Твердині Кисилинської сільради, Озютичі, Запусти Озютичівської сільради Локачинського районів у Війницьку об’єднану територіальну громаду Локачинського району Волинської області з центром у с. Війниця».
Відразу зауважу, що березовичівські депутати зарекомендували себе з найкращого боку. Вони не тільки вчасно та дружно зібралися в сесійній залі адмінбудівлі, а й продемонстрували, що є неабиякими патріотами своєї громади і їм далеко не однаково, що буде завтра і на яке плече опиратися в майбутньому. З подібними почуттями прийшли і небайдужі жителі сільської громади. Окремі з них у складі ініціативної групи побували майже у всіх оселях та опитали дорослих, аби знати думку кожного. Ніхто ні кого не агітував і не переконував, як зізналася моя однокурсниця, котра тривалий час після закінчення факультету журналістики Франкового вузу працювала у володимир-волинській міскрайонній газеті «Слово правди», а тепер була у складі ініціативної групи, Ніна Соморук. Просто депутатам перш, ніж прийняти остаточне рішення, необхідно було знати думку більшості.
Атмосфера у залі була настільки наелектризованою, що, здавалося, вийнятий сірник міг спалахнути миттєво і водночас спричинити вибух. Вона панувала протягом усієї сесії, яку відкрив сільський голова Юрій Ковальчук. Коли очільник громади дещо засумнівався у результатах подворового опитування, що його проводила ініціативна група, на нього посипався шквал звинувачень: мовляв, ігнорує думку більшості і переслідує якісь свої меркантильні інтереси. Для чого ж тоді було тин городити, обходячи кожне обійстя? На виручку Юрію Івановичу кинувся депутат Володимир-Волинської районної ради Валерій Шпур: «Я вважаю, що нам не слід об’єднуватися з громадами Локачинського району. Економічний потенціал нашого району набагато сильніший. Отже маємо в ньому і залишатися. У нас ситуація краща, особливо в південній частині району. Подивіться, як стрімко розвивається ТзОВ «П’ятидні». Щодо тих великих підприємств, які є нині на Війниці, то вони тимчасові, бо існують за рахунок того, що їх інтереси лобіює депутат Верховної Ради. Тому ті пташники отримують великі дотації. Коли це припиниться, вони перестануть існувати».
Депутат з місця: «Вони, ці пташники, були, є і будуть. Люди курятину їли і будуть їсти. У Володимрі-Волинському також є птахофабрика і буде. Нікуди вона не дівається і не дінеться. Тому не будемо розводити тут базар. Були у нас збори, є списки людей, що ще треба розказувати. Давайте ставте на голосування і будемо голосувати».
Валерій Шпур: «Я висловлюю свою думку».
Репліка депутата: «У кожного своя думка. Ви куди платите податки зі свого підприємства? У Володимир-Волинський район? А зараз будете платити в ОТГ. Це робитимуть й інші, й буде наповнюватися бюджет громади». Свого колегу підтримали ще кілька місцевих обранців, які зажадали ставити питання на голосування. Голові нічого іншого не лишалося, окрім як задовільнити таке бажання. Більшість сільських депутатів дружно підняли руки за те, аби надати згоду на добровільне об’єднання територіальних громад с. Березовичі, Бегета, Міжлісся, Бобичі, Хворостів, Яковичі Березовичівської сільради Володимир-Волинського, Війниця, Губин, Тумин, Михайлівка, Павловичі Війницької, Маньків, Мовчанів, Холопичі, Журавець Холопичівської, Кисилин, Твердині Кисилинської, Озютичі, Запусти Озютичівської сільрад Локачинського районів у Війницьку об’єднану територіальну громаду Локачинського району Волинської області з центром у с. Війниця. У залі пролунали оплески схвалення, незважаючи на те, що двоє депутатів, а також березовичівський голова утрималися.
Після сесії поспілкувалися з депутатом Аркадієм Козунем, котрий досить емоційно реагував на виступи своїх колег.
– Я корінний житель с. Бегета. Втретє обраний депутатом сільської ради. Вдячний людям за їх таку довіру до мене. Свого часу працював на будівництві. Мав навіть стосунок до реставрації Зимненського монастиря. Працював з самого початку, відколи почалися ремонтні роботи. Знайомий з матушкою Стефанією та матушкою Галиною, які приїхали з Корецького монастиря, де були послушницями. Під їх керівництвом і робили ремонт. Потім почав займатися фермерством, але щось воно мені не склалося. Тепер господар=одноосібник. Працюю сам на себе. Маю більше 20 га власної землі, сію пшеницю, сою, кукурудзу. Коли є необхідність, допомагаю з обробітком сусідам. Виручаємо один одного та підсобляємо.
– Яка Ваша думка відносно об’єднання? Зрозумів, що Ви є його прихильником. Сесія засвідчила, що людям далеко не байдуже, з ким їм бути у майбутньому і яким воно буде.
– Саме так. Жителі Бегети та Міжлісся відразу хотіли йти до Овадного. Але коли провели слухання в Березовичах, на які зійшлося 680 людей, то більше 500 схилилася у бік Війниці. Ініціативна група обійшла всі двори, зібрала підписи і ми за те, щоб бути з Війницею, а не приєднуватися до Зимного. Тут є ще один цікавий момент. Коли об’єднуємося, то делегуємо своїх представників в ОТГ. Коли приєднуємося, то два роки ми не матимемо права голосу. Хто ж у такому разі відстоюватиме наші інтереси? Тож я, як депутат, не повинен йти супроти громади, яка хоче об’єднатися з Війницею, а оправдовувати довір’я своїх виборців. Безперечно, деякі тертя з цього питання у нас були. Але напередодні сесії поїхали в облдержадміністрацію. Нас дуже тепло зустрів депутат облради Олексій Панасюк, сам він з Володимира-Волинського. Ми ж люди прості, люди з села, люди робочі. Він нам допоміг, усе показав, розказав, завів куди треба. Гунчика не було, ми зустрілися з його першим заступником Степанцовим. Він передивився наші документи і сказав, що проблеми не буде ніякої. Якщо громада в такій кількості утворюється, то так воно і буде. Тож, дякувати Богу, що наші депутати проголосували правильно. Ні про кого нічого поганого не хочу казати, оскільки кожен має право на власну позицію та точку зору.
– А що скажете з приводу того, що депутат райради Валерій Шпур агітував проти?
– Це знову-таки його право і його позиція. Особисто його я поважаю. Це людина працьовита. Він багато чого добився в житті своїм розумом.
– Хто з ваших депутатів був прихильником війницького варіанту?
– Такого варіанту взагалі могло і не виникнути, якби не було, як ми кажемо, перетягування канату. Якби людям відразу пояснили, то ми могли б утворити ОТГ на базі нашої Березовичівської сільської ради. Така можливість була. Можна було об’єднати Хоболтуву, Хмелівку, Березовичі, а також Губин та Тумин сусіднього Локачинського району. Їх жителі були не проти. Але сталося так, як сталося.
Посаду сільського голови Юрій Ковальчук обіймає з 1996 року. Свого часу центр Березович скидався на містечко. Зробити його таким постарався тодішній керівник місцевого господарства Василь Герасимчук. Тут звели сучасні школу, будинок культури, адмінприміщення, готель, смачний хліб тутешньої пекарні користувався неабияким попитом не тільки в березовців, але й у жителів навколишніх сіл. Та час вносить свої корективи. Пекарня не працює, осиротіло без вікон виглядає готель, у якого вже другий власник. Не вистачає у громади коштів, щоб у належному стані підтримувати інші соціально-культурні споруди. Отож надія на те, що така ситуація зміниться на краще з утворенням ОТГ.
– Питання перед депутатами життя ставить різні, – роздумує керівник сільради Юрій Іванович. – Ми неодноразово говорили про децентралізацію і про об’єднання та приєднання. Рух у цьому напрямку розпочали ще з 22 травня 2015 року. Але коли бути відвертим, то йшов він у нас якось мляво, хоча в районі питання набуло великого резонансу. Першопрохідцями стала Зимненська сільська та Устилузька міська ради, де згодом і утворилися ОТГ. За ними підтягнулися Оваднівська та Зарічанська громади. Вони йшли паралельним курсом. Тепер настала і наша черга. Ми межуємо з селами Локачинського району. Можливо, і цей фактор відіграв не останню роль щодо злиття з сусідами. До речі, з Війницею маємо гарне автомобільне сполучення. Вважаю, що ми однозначно сильні. Тепер маємо зробити усе від нас залежне, щоб майбутньому не пожалкувати за прийнятим рішенням.
Народна мудрість гласить, що громада – це велика сила. Що не під силу одному, те легко можна здужати гуртом.
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото автора: депутат сільради Аркадій Козунь; сільський голова Березович Юрій Ковальчук.