Лікар
майже щотижня отримувала хабарі від інвалідів, про що розповіли не тільки
свідки, а й приховані камери. Втім визнати свою вину голова МСЕКу
відмовляється.
Для когось інвалідність – біда. А комусь
– і засіб наживи. Причому не лише для тих «обездолених», які в розквіті сил та
кар’єрного росту поробили собі групи. Сьогодні ми вкотре згадаємо спеціалістів,
чиї підписи вирішують: чи буде людина отримувати пенсію через стан свого
здоров’я і якщо так, якого саме розміру? Тобто йдеться про членів
медико-соціальної експертної комісії, обстеження яких мусить раз на рік пройти
кожен інвалід.
Не
відкриємо, мабуть, великої таємниці, сказавши: отримання (а потім регулярне
підтвердження групи) – справа копітка. Бо одне діло, коли в чоловіка нема ноги:
прийшов, показав, що за рік не виросла, і висновки готові. А якщо в пацієнта
захворювання внутрішніх органів? Тут і починається ходіння по муках, чи-то пак
по кабінетах: аналізи, УЗД, кардіограма тощо. Причому витратити купу грошей та
часу на обстеження за місцем проживання – це ще півбіди. А буває, що «заради
об’єктивності й неупередженості» пацієнта відсилають до лікарів інших областей.
Отож,
клопоту й нервів – словами не передати. І пацієнти не знаходять нічого кращого,
як щоразу під час зустрічі із членами МСЕКу просто «давати на лапу» чи – прямо
в кишеню.
Подібним
чином відбувалася «процедура» й у луцьких інвалідів та міських спеціалістів
медико-соціальної експертної комісії. І хтозна, скільки би тягнулася круговерть
гроші-інвалідність-гроші, якби за справу не взялися правоохоронці й не
встановили у медичних кабінетах приховане відеоспостереження.
Лічені
місяці знадобилися міліціонерам, аби камера зафіксувала майже 30 (!) епізодів
отримання хабара. І це – всього трьома членами МСЕКу. А скільки загалом по
Україні таких членів і «вдячних» інвалідів? А які розцінки фігурують, коли
група «липова»? Отож-бо!
Але
повернімося до Луцька. Бо саме в обласному центрі у скромному на вигляд одноповерховому
будиночку розгорнулася операція із викриття корупціонерів у білих халатах.
Події,
що їх зафіксувала відеоапаратура, відбувалися ще на початку 2014-го. А вже
навесні, якраз у пасхальний період, інвалідів почали викликати для дачі
показів.
Відверто
кажучи, більшість допитаних навіть не розуміла: який злочин у тому, що вони
віддячили медику сотнею, двома чи й тисячею гривень?
Тож
коли восени минулого року справа із відеозаписами й десятками зізнань урешті
потрапила до Луцького міськрайонного суду, самі інваліди (викликані як свідки)
не усвідомлювали скоєного ними факту корупційного діяння. Мовляв: «Що такого?
Ну, дали лікареві пару гривень на каву з цукерками…» (детальніше про це – в
публікаціях ВГ «Справа інвалідів: волинський спрут» і «Бездонна лікарська
кишеня»).
Та
й самі члени МСЕКу до останнього не вірили, що через звичну для лікарів систему
подарунків стали фігурантами кримінальної справи. Причому, за «каву з цукерками»
Кримінальний кодекс вимагає як мінімум 5-річного ув’язнення!
Один
із членів МСЕКу, щоправда, як тільки йому оголосили підозру, пішов із роботи за
власним бажанням, а в суді цей же Василь В. визнав свою вину за всіма доведеними
фактами. Зокрема – отримання (але не вимагання!) неправомірної вигоди. Слідом
за ним визнала отримання хабара ще одна член комісії, Наталія Г. (хоча за
посаду жінка трималася до останнього).
За
таке каяття і сприяння слідству двох вищезгаданих лікарів Феміда покарала
чотирма роками позбавлення волі, які тут же замінила на 2 роки іспитового
строку (щоправда, без можливості найближчих пару років працювати в закладах
охорони здоров’я).
Натомість
третя з комісії (вона ж – голова Луцької міської МСЕК) Лариса З. не погодилася
із жодним зі звинувачень. Бо ж ні у
відеозаписах, ні у показах свідків не було зафіксовано словесної вимоги, а в
більшості випадків керівниця навіть не торкалася купюр та робила вигляд, ніби
не бачить, як гроші опиняються в її кишені. То, мовляв, яке ж тут вимагання?
Не
бажаючи визнати себе хабарницею, Лариса З. вирішила боротися до останнього.
Тому вислухавши 2 лютого ц.р. вирок суду першої інстанції (де жінку покарали
п’ятьма роками тюрми й забороною на 3 роки працювати в системі медицини),
лікарка подала апеляцію на таке несправедливе (на її думку) рішення. Але 15
квітня, коли керівниця МСЕКу (наразі її відсторонили від виконання обов’язків
голови комісії) мала би доводити свою невинність, судове слухання не відбулося.
Бо… не з’явилася сама апелянтка. Як пояснив її адвокат: через незадовільний
стан здоров’я. А позаяк пані Лариса дуже хотіла бути присутньою під час
розгляду своєї кримінальної справи, то просила перенести слухання ще на два
тижні.
Скажете:
ну захворіла людина, з ким не буває? Можливо. От тільки недуга «косить»
підозрювану вже не перший раз. Про що прокурор відверто заявив: підозрювана
Лариса З. своїм регулярним лікуванням відтягнула на два місяці момент
оголошення вироку в Луцькому міськрайонному суді. Тепер, коли сама подала
апеляцію в суд вищої інстанції, знову взялася за вже випробувані методи. Чи не
дивно це виглядає?
Відповідь
дала лікарська довідка, яку 15 квітня адвокат Лариси З. представив суддям:
виявляється, запалення спинного нерва жінці призначили лікувати якраз
напередодні розгляду її ж кримінальної справи, тобто 14 квітня.
Викликало
подив і ще одне прохання адвоката: відкласти слухання на цілих два тижні. Чому,
якщо лікарняне дається всього на 5 днів? «Це я так: щоб мати запас у часі», –
пояснив адвокат. Але подейкують, двотижневий термін обраний неспроста й
підозрювана разом зі своїм захисником уже продумали наступний хід у цій
шахово-кримінальній партії.
Так
воно чи ні, побачимо 28 квітня. Бо саме не цю дату колегія суддів Апеляційного
суду Волинської області призначила розгляд справи щодо лікарки, яку підозрюють
у незаконному збагаченні на грошах інвалідів.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.