Чи мають гроші стать? Для чого вони, якщо не призначені конкретній людині – чи то жінці, чи чоловікові, чи дитині? Саме ці питання, а також, як формуються бюджети на різних рівнях, зокрема сімейний, і що таке гендерне бюджетування розглядати на черговій зустрічі у форматі медіа-кав’ярні, котру організували Волинський обласний прес-клуб та ВОГО «Гендерний центр».
До участі запросили фахівців – національного експерта з гендерного бюджетування Фонду Ф. Еберта (ФРН) Тетяну Іваніну та експерта Гендерного центру Наталію Рябушенко.
Чи знаєте ви, коли з’явилися гроші? Пані Наталія коротко розповіла історію їхнього виникнення. Перша згадка про появу грошей датується приблизно 2 тис. років до нашої ери в древній Месопотамії. А перші паперові банкноти з’явилися… в Китаї, а в Європу вони потрапили не так давно: першими надрукував стокгольмський банк у Швеції. Українська назва грошей – гривня – вперше офіційно задекларована Українською Народною Республікою.
З поняттям «бюджет» та його формуванням детальніше ознайомила Тетяна Іваніна. «Якщо ви хочете знати, як розвивається країна, подивіться на її бюджет і як вона витрачає гроші на жінок і дітей, – наголосила експерт. – У нашій державі в основі розподілу – людина, душа населення. Але хто ця людина? Має бути якась конкретна особа. Наприклад, чи живе вона в селі і чи є в неї робота, її вік та стать, адже від цього залежать потреби. Реально такі моменти ніхто не враховує. А держава має подумати, хто ця людина. В цьому випадку ми можемо говорити про гендерний бюджет».
А й справді, хто ті особи, на які витрачається і місцевий, і Державний бюджети? Яку частку з них отримують конкретно жінки та чоловіки? Кому з них більше потрібно? Чи правильно ми формуємо сімейний бюджет? Ці проблеми учасники зустрічі спробували розв’язати, беручи участь у практичних вправах: розподіляли «золоті монети» чоловікам і жінкам залежно від їхнього представництва в різних сферах, «формуючи» таким чином перший український гендерний бюджет, спробували скласти сімейний бюджет типових українців. Виявилося, по-перше, що більше коштів в Україні перепадає чоловікам, і, по-друге, українці загалом не вміють заощаджувати, не роблять фінансових резервів із перспективою на майбутнє. Треба змінювати наше ставлення до грошей, формувати фінансову дисципліну, бо ж недаремно кажуть: гроші потребують тиші і рахунку.
Дослідження, проведене українськими журналістами в 2013 р., свідчить: наші громадяни в середньому найбільше тратять на продукти харчування (39%), комунальні послуги (14,4%), транспорт (10,3%), алкоголь (7,1%), найменше – на освіту, тобто книжки тощо (1,5%). Чоловіки більше витрачаються на одяг, а жінки – на предмети гігієни та косметику.
До речі, Луцька міська влада у 2012 р. виявила своє бажання та готовність складати гендерний бюджет. Поживемо – побачимо.
Наталія ГЛАВНІЧЕК.