У Луцьку знову відбулися проміжні вибори до міськради. Знову виграв Ігор
Палиця.
Минула неділя обіцяла чергову інтригу. Мешканці так званого Маломелянівського
масиву та частини Львівської (мажоритарний виборчий округ №5) вирішували, хто
надалі представлятиме їхні інтереси в міській раді. Адже попередній депутат –
свободівець Андрій Калахан – відійшов у Вічність.
Отримати мандат обранця зголосилося четверо кандидатів: 37-річний бізнесмен
із Партії регіонів Валентин Сінєльніков, 23-річний безробітний комуніст Віктор
Ющенко, 27-річний Микола Федік, який є помічником-консультантом
нардепа-свободівця Анатолія Вітіва, а також 49-річна безпартійна Ірина
Констанкевич: докторант, завкафедри української літератури СНУ, яка водночас є
заступником голови правління Благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий
Луцьк» та була висунута… міськорганізацією Української республіканської партії.
Для фонду Ігоря Палиці перемога мала стати
своєрідним закріпленням технології, яку в серпні минулого року випробували на
окрузі №10 (там також обирали нового депутата, позаяк попередній – регіонал
Леонід Лаба – теж помер).
У серпні розім’яти
м’язи зареєструвалося аж 22 кандидати, більшість із яких були технічними (тобто
реєструвалися, щоб зняти свої кандидатури, зате представників у виборчкомах –
для когось залишити). Основними бійцями на ринзі, думалося, стануть регіонал
Аркадій Яворський, комуніст Олександр Кононович, представник «Батьківщини»
Дмитро Дубняк (саме ці політичні сили розділили в окрузі трійку лідерів на
виборах-2010).
Утім за три роки політичний бренд в окрузі №10
перестав бути козирною картою. І виборці, більшість із яких – російськомовні
військові пенсіонери, вотум довіри передали… позапартійному Ігореві Поліщуку.
25-річний юрисконсульт «Фонду Ігоря Палиці – Новий Луцьк», якого висунула…
міськорганізація Соцпартії, набрав майже втричі більше голосів від генерала (!)
Аркадія Яворського з Партії регіонів.
Але в Луцьку активність його помічників та
підлеглих – надактивна. Щомісяця (інформацію ніхто не підтвердив, але й не
спростував) фонд його імені спрямовує лучанам по два мільйони благодійницьких
гривень. Звідкіля такі кошти, також ніхто не знає, адже політику та бізнес в
Україні офіційно поєднувати заборонено…
Чи вдасться Ірині Констанкевич так само
переконливо, як Ігореві Поліщуку, обігнати суперників на окрузі №5 –
гарантувати ніхто не брався. Бо якщо згадати вибори-2010 до облради, то саме ця
половина мешканців Луцька віддала голоси за свободівця Анатолія Вітіва. Коли
той завдяки партійному списку опинився в парламенті, замість нього тут обрали
до облради свободівця – Святослава Боруцького. І це попри те, що перемога тоді
пророкувалася бізнесмену і наближеному до Ігоря Палиці Олександрові Лазорку,
синові останнього першого секретаря обкому КПУ періоду існування СССР Івана
Лазорка. Щоправда, син висувався від… опозиційної партії УДАР.
Врахувавши лютневий прорахунок Лазорка – високу
явку прихильників «Свободи» на фоні низької явки загалом – штаб Ірини
Констанкевич запланував підвіз людей до виборчих дільниць, пояснивши це
поганими дорогами і турботою про стареньких. А штаб свободівця Федіка миттєво
зреагував, заявивши: у день виборів це вважається порушенням закону.
На відміну від фінансово не підкріплених
програм своїх конкурентів, Ірина Констанкевич провела масовану піар-компанію в
окремих ЗМІ та обрала 5 основних проблем тамтешнього електорату, пообіцявши їх
вирішити.
Яблуком розбрату цієї передвиборчої кампанії
стало також об’єднання «Майдан». Точніше, його бренд, який водночас захотіли
використати і свободівець Микола Федік (як єдиний кандидат від опозиції), і
Ірина Констанкевич (як член «Майдану»), і навіть однофамілець Віктора
Андрійовича – комуніст Віктор Ющенко, який десь узяв гроші на білборди з
написами: мовляв, Майдан – найбільша помилка України… А от регіонал Вадим
Сінєльніков і в передвиборчій роботі, і в день виборів узагалі нічим на
запам’ятався. Таке враження, що його основним принципом був олімпійський девіз:
головне не перемога, а участь…
Ранок вихідного дня нагадував затишшя, де
бурею, здавалося, й не пахло. О 8.00 двері відчинили дві виборчі дільниці: у
ЗОШ №2 і в приміщенні Луцького національного технічного університету.
Хоча інциденти все ж були. Зокрема – через
голосування на дому, про яке попросили аж 109 виборців. Спершу виникла
суперечка, представники яких кандидатів будуть присутні на такому голосуванні.
Потім – через те, що 19 виборців так і не зуміли здійснити волевиявлення. Одних
не виявилося вдома, інші були в неадекватному стані, ще до інших члени ДВК так
і не встигли дістатися (бо на 21.00 мали переступити поріг своїх дільниць).
Очікуючи результатів голосування, представники
Ірини Констанкевич висловили побоювання, що під час підрахунку можуть бути
факти навмисного псування вже заповнених бюлетенів. У той час опозиція
переживала, аби не було купівлі голосів.
Заступник голови обласного осередку
«Батьківщини» Ігор Гузь розповів:
– Коли в серпні у
день виборів на окрузі №10 (де переміг юрисконсульт «Фонду Ігоря Палиці» Ігор
Поліщук, – авт.) ми під’їхали до однієї з дільниць, до нас підійшли двоє
чоловіків і запитують: «Хлопці, це ви гроші за голоси платите?». А «голос» – це
був знімок на мобільному, де виборець фотографував свій бюлетень із галочкою за
потрібного кандидата. Аби запобігти подібному, сьогодні ми постійно курсували
довкола приміщень школи та університету і дивилися, чи ніде не стоять підозрілі
автомобілі з людьми усередині. Нічого подібного зафіксовано не було.
Про чесність, відкритість і прозорість
виборчого процесу заявив і свободівець Юрій Вега, який був головою однієї з
двох дільничних виборчих комісій:
– Щоб не допустити будь-яких маніпуляцій із
чистими бюлетенями, ми створили так званий коридор за спинами тих, хто ті
бюлетені видає. А спостерігачі й довірені особи кандидатів могли тим коридором
ходити і контролювати процес. Зі списками виборців казусів теж, в основному, не
виникало.
Що ж до винесення чистих бюлетенів за межі
дільниці і обмін там на заповнені в користь «потрібного» кандидата, то Юрій
Вега заспокоїв: нічого подібного чи навіть підозри на таке члени ДВК не
оголошували.
– Але обурює, що представники опозиції заходять
у зал цілими групами, озброївшись посвідченнями «Преса». Причому на
посвідченнях є логотип «Свобода». Ми це розцінюємо як метод незаконної
агітації. Так само, як і розмови з виборцями у коридорах школи й університету.
Батько покійного Андрія Калахана зустрічає людей, просить допомогти продовжити
справу його сина. Хіба це не порушення закону? – апелювала спостерігач від
Ірини Констанкевич Світлана Гущенко. – І зауважте: ми все це бачимо, проте
жодної скарги не пишемо. Присутня тут голова міської виборчої комісії Марія
Парфенюк може підтвердити.
Сама Марія Іванівна, яку висунула на посаду
Партія регіонів, зазначила: станом на 19.00 жодної скарги справді не надійшло,
тобто вибори відбуваються спокійно та без порушень.
Що ближче підходило до закриття, то меншою була
активність виборців. І станом на 22.00 правом волевиявлення скористалося 1 тис.
936 виборців із 5 тис. 129, зареєстрованих в окрузі, а це 37,7%.
Комуніст Віктор Ющенко набрав аж 3 голоси. 34 –
в регіонала Вадима Сінєльнікова.
Однак інтрига зберігалася до останнього. Колеги
Федіка вірили, що їм допоможе дух Майдану, національна свідомість округу та
згуртованість опозиції, котра висунула єдиного кандидата (на виборах 2010-го
«Свобода» з «Батьківщиною» йшли на окрузі порізно, набравши відповідно 419 і
301 голос).
Прихильники Констанкевич сподівання покладали
на те, що кандидатка навчалася в місцевій школі, викладала в сусідній гімназії,
зразкова мати і дружина (чоловік пані Ірини був її довіреною особою на дільниці
в школі №2), та й людина освічена і порядна.
Ірина Мирославівна таки здобула право отримати
посвідчення «Депутат Луцької міської ради». У неї – 972 голоси (18,9% від
загальної кількості виборців на окрузі). У Миколи Федіка – 880, що становить
17%.
…То хто ж виграв?
Мешканці округу №5 отримали депутата, якого
підтримує менше 19% виборців…
Зате Ігор Палиця (враховуючи президента ФК
«Волинь» Віталія Кварцяного, який є депутатом від списку «Фронту Змін») має вже
третього депутата в міськраді. І його фонд стає потужнішим від великої
кількості немалих партій.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.