Коротка розмова з головою Волинської обласної ради Григорієм Недопадом, який очолює найголовніший орган представницької влади нашого краю фактично весь термін роботи депутатів нинішньої каденції. Кілька тем, які важливі для обговорення, і відповіді на які важливі для кожного волинянина, де б він не перебував: на фронті, в тилу чи навіть за кордоном.
– Григорію Вікторовичу, після повномасштабного вторгнення путінських головорізів в Україну система влади в Україні дещо видозмінилася. Створено обласній військові адміністрації, які фактично грають «першу скрипку» в життєдіяльності всіх територій. Насамперед, вони зосередили в себе весь фінансовий ресурс та отримали право розпоряджатися коштами. А що тоді роблять органи місцевого самоврядування? Можливо, виник якийсь комплекс меншовартості?
– Головну роль в умовах правового режиму військового стану дійсно відіграють військові адміністрації: обласна та районні. В обласної ради, звичайно, немає таких повноважень, які були до повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації в Україну, і це цілком зрозуміло. Проте, всі волинські органи самоврядування опікуються вирішенням питань, які завжди актуальні. Зокрема, обласна рада – роботою установ та організацій обласної комунальної власності, котрі проводять активну господарську діяльність у різноманітних напрямках і є дуже потрібними волинській громаді.
Реформа децентралізації, до речі, ще не завершилася і таки передбачає подальші зміни в галузі місцевого самоврядування на рівні областей. Маю на увазі створення обласними радами виконавчих комітетів, які візьмуть на себе багато поточних функцій органів державної виконавчої ради відповідного рівня. А нинішні облдержадміністрації будуть реформовані, їхні керівники виконуватимуть, здебільшого, функції контролю та координації. І тоді обласні ради отримають новий імпульс розвитку. Бо навіть зараз уже є усвідомлення, що одні й ті ж завдання можна вирішувати значно меншою кількістю управлінців.
Щоправда, окремі представники деяких районних рад наразі бідкаються, що їхні структури самоврядування недієві, бо немає повноважень та фінансів… Частково вони мають рацію, але тільки частково. Бо є повноваження, виписані в чинному законодавстві, і їх треба здійснювати. Наразі це і є основним завданням Волинської обласної ради: діяти в рамках чинного законодавства з максимальною користю для волинян та Української держави.
Тому ні про який комплекс меншовартості чи другорядність говорити не варто.
– Так, Велика війна багато що змінила. З перших днів і Ви особисто, і чимало депутатів реально допомогли новоствореним військовим частинам для захисту області на північному напрямку, деякі Ваші колеги навіть мобілізувалися в ЗСУ, окремі захищають Україну на фронті й досі. Ви також часто буваєте в зоні активного проведення бойових дій, доставляючи ті чи інші гуманітарні вантажі для військових, спілкуєтеся з нашими воїнами, намагаєтеся допомогти в межах компетенції вирішити їхні цивільні проблеми… До честі обласної ради, коли Луцьк прощається з черговим полеглим на фронті Героєм, завжди є офіційний представник від керівництва та депутатського корпусу… Але, враховуючи реалії, на чому ж зараз зробити основний акцент у роботі обласної ради та інших органів місцевого самоврядування? Як знайти саме той напрямок, де можете принести найбільше користі? Іншими словами: краще з останніх сил намагатися купувати дрони для фронту чи, можливо, зосередитися на роботі з тими, хто демобілізувався, з родинами діючих та полеглих воїнів?
– Насправді визначити однозначні пріоритети і займатися чимось одним, а щодо іншого взяти тайм-аут, в час Великої війни не вийде. І дрони на фронт потрібні, і турбота про захисників України та їхні родини тут, у тилу, не менш важлива. Але від правди нікуди не подінешся: з кожним днем кількість родин полеглих зростає, все більше поранених і непридатних за станом здоров’я до військової служби волинян повертається додому, відповідно, все більше і більше уваги приділяємо саме цьому напрямку. Наприклад, розвиток програм з реабілітації. І саме зараз треба продовжувати реформи, переоснащувати і виводити на ще вищий передовий рівень і нашу обласну психіатричну лікарню, звернути додаткову увагу на різноманітні психоневрологічні відділення лікарняних закладів в місцевих громадах, приводити їх роботу до стандартів, які відповідатимуть вимогам часу, передовому рівню медицини та все зростаючим числом тих, хто потребує різних видів реабілітації.
На рівні закладів освіти також треба змінити психологію, щоб діти полеглих Героїв, тих, хто зник безвісти чи в полоні, діючих військовослужбовців, ветеранів були на особливому рахунку та відчували максимальну турботу та підтримку. Наприклад, наш військовий ліцей як комунальний заклад обласної ради вже демонструє такі стандарти, другий рік підряд бере на абсолютно пільгових умовах навчатися дітей полеглих Захисників України. Сподіваюся, що й інші заклади діятимуть аналогічно.
А стосовно, як Ви образно висловилися, допомоги нашим військовим у вигляді дронів. Розумію, що мається на увазі різновекторність тієї допомоги, котра надається органами місцевого самоврядування нашим захисникам на фронті. Я недавно повернувся з чергового відрядження зі Сходу. Разом із колегами доставляли бійцям необхідне їм майно та оснащення. Відвідували «соту» механізовану бригаду, яка колись була волинським з’єднанням ТрО ЗСУ, 47-ому артилерійську, побували у Луганському прикордонному загоні ДПСУ, у підрозділі безпілотних авіаційних систем…
– Який висновок?
– Звичайно, держава забезпечує армію по мірі сил і можливостей, але допомоги ніколи не буває забагато. І чим більше її буде доставлено на передову, тим менше ми зустрічатимемо волинян, які назавжди повертаються додому «на щиті». Тому і там, на фронті, потрібна наша допомога, і її надаватимемо й надалі, аж до досягнення Перемоги над російськими окупантами.
– Свого часу, коли нинішній народний депутат України від Луцького округу №22 Ігор Палиця був головою обласної ради, він долучився до реалізації ініціативи зі створення в обласному центрі Медичного центру реабілітації учасників бойових дій. І цей заклад діє! Щоправда, в нього вже фізично не вистачає місць, бо кількість звернень зросла на 410%! Добре, що свого часу обласна рада мислила на перспективу та її керівництво зробило все, щоб цей заклад створився і запрацював. Але хід війни показав, що і цей потрібно розвивати, й інші в інших містах Волині треба створювати. Що скажете?
– Цей медичний центр, який очолює Ігор Гнетньов, належить не до обласної, а до луцької міської комунальної власності. Ще працюючи на посаді першого заступника Луцького міського голови, я знаю, яку велику увагу міська влада завжди приділяє його розвитку. Тим паче, що тут надають вкрай необхідну допомогу не лише військовим, але й цивільним мешканцям територіальної громади, а також іншим волинянам та багатьом людям з-за меж області. Треба працювати в цьому напрямку й надалі. І не лише в місті Луцьку, а й в інших містах, насамперед, у Ковелі, де аналогічний заклад мав би в повну силу запрацювати на базі колишньої залізничної лікарні. Дуже важливою тут є і залучення міжнародної допомоги. Чудові колективи та сучасна база є і в наших санаторії матері і дитини «Пролісок», у шацькій «Лісовій пісні». Тож Ви справедливо зауважуєте, що завжди треба працювати на перспективу, враховуючи тенденції розвитку ситуації.
– Таким чином, Ви переконані, що навіть в умовах Великої війни Волинська обласна рада діє настільки ефективно, на скільки це дозволяють реалії та обставини?
– В основному, так. Але є ще над чим попрацювати, щоб кожен депутат і рада як цілісний орган місцевого самоврядування функціонували краще.
– Дякую за відвертість, успіхів!
– І Вам дякую за актуальні запитання.
Інтерв’ю вів
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото пресслужби Волинської обласної ради: Григорій Недопад під час виконання повноважень голови на території нашого краю та поза його межами.