Переговори на найвищому рівні як в Україні, так і за кордоном, засвідчують: із партією Олега Тягнибока мало хто хоче взагалі вести мову, тому лише питанням часу залишається неминучий конфлікт «Свободи» з іншими учасниками боротьби з нинішньою владою за владу власну. Бо коли Президент Янукович пропонує найвищі державні посади панам Яценюку і Кличку, а лідерові «Свободи» нічого – то з цим ще Олег Тягнибок може змиритися. А от коли європейські лідери демонстративно не кличуть його на важливі міждержавні зустрічі – це набагато болісніше…
Мюнхенська конференція з питань безпеки вкотре засвідчила: цивілізовані країни Заходу не тільки не хочуть домовлятися з радикальними політиками, але й не бажають навіть сидіти з ними за одним столом. Мабуть, це одна з найголовніших причин того, що в столицю Баварії від України прибули в. о. обов’язки Міністра закордонних справ Леонід Кожара (від влади) та Віталій Кличко, Арсеній Яценюк і Петро Порошенко (від опозиції). Коли ж пригадати, що не так давно на переговорах у Брюсселі з опозиційної трійці також не було Олега Тягнибока, то стає очевидним: «Свобода» в новому Уряді може опинитися без будь-яких посад, що неминуче залишить її в опозиції не тільки до Президента Януковича, але й до сьогоднішніх ситуативних соратників із «УДАРу» і «Батьківщини». Єдине, на що може ця партія сподіватися хіба що в віддаленій перспективі, так це на те, що на відкуп «Свободі» буде віддано керівні посади на рівні кількох західних областей. І що, наприклад, самопроголошений «неогубернатором» Волині свободівець Євген Мельник колись буде не віртуальним «головою виконкому Народної ради», а повноцінним головою облдержадміністрації. Проте й це ще вилами по воді писано, бо, по-перше, Борис Клімчук нікуди не пішов, а, по-друге, у таких випадках найдужче розпихають ліктями сусідів саме найближчі соратники, котрі й себе не проти бачити за керівним столом області…
Тому в ФРН саме ці державні діячі – пани Кличко, Яценюк і Порошенко – й спілкувалися з високопоставленими західними партнерами щодо можливих шляхів виходу з політичної кризи. Без участі Олега Тягнибока, якого залишили в Києві. А керівник «УДАРу» 2 лютого на Майдані після успішного завершення закритої частини перемовин у Мюнхені озвучив доволі поміркований план подальших дій в Україні: спроба 4 лютого в парламенті створити нову більшість і проголосувати за нову редакцію закону про амністію (без обов’язкової зараз умови в 15-денний термін очистити адміністративні будинки органів центральної та місцевої влади від непримиримих мітинг арів), сформувати кардинально новий уряд (опозиція хоче отримати ключові посади), а в понеділок 3 лютого в 12.00 Віталій Кличко запропонував усім українцям вивісити на будинках державні прапори і на 30 хв. вийти на вулиці, щоб у такий спосіб продемонструвати солідарність зі столичним Майданом.
Волинські ж «євромайданівці» без присутності традиційних лідерів-нардепів від «Свободи» Анатолія Вітіва і Євгена Мельника 2 лютого вирішили на Театральному майдані віча взагалі не проводити. Можливо, щоб не дратувати зайвий раз людей, які минулої неділі неодноразово переривали виступ про кадрові ідеї того ж пана Мельника вигуками «Ганьба!»… Натомість усім бажаючим безкоштовно показали в Будинку культури кіно про жахливі порядки «донецьких».
Інші ж, як стало відомо з поінформованих джерел, «взяли ноги в руки» і поїхали до депутатів-регіоналів, аби випробувати на них новий арсенал аргументів із тим, щоби хоча б кілька наляканих залишили лави ПР і допомогли переобрати керівний склад Волинської облради, яку продовжує виконувати Володимир Войтович (наразі перебуває в лікарні). А ще якась частина луцьких активістів отримала запрошення поспілкуватися з міліціонерами, оскільки зафіксовані непоодинокі випадки тиску на депутатів різних рівнів та їхніх родичів, що також не додає світлих кольорів процесу боротьби за торжество законності та демократії.
Роман УСТИМЧУК.
На фото автора: перші мітинги на Театральному майдані Луцька проходили не тільки за активної участі «Свободи», як із вимогою громадськості підтвердити курс на інтеграцію з ЄС.