Кожен, хто отримує новенького паспорта, навіть не
здогадується, яка доля чекає на його паперового друга.
А йому ж потрібно ходити по всіляких інстанціях, відстоювати
права свого власника на достойну освіту, відпочинок, лікування, одруження, добиватися
якихось пільг чи й законних дотаційних виплат, спілкуватися із ксероксами та не
завжди привітними «чинодралами». Дрімати у кишенях, портмоне, сумочках, портфелях.
Блудити владними коридорами, нидіти у кабінетах бюрократів, тертися всілякими
банками, навіть їздити за кордони. А ще зустрічатися з немитими руками і
брудними словечками. А бува, тижнями чи й місяцями нидіти по шухлядах,
коробках, сейфах, усіляких секретних сховках. І ось приходить час, коли паспорт
заробить своєму господареві пенсію та може й сам збиратися потрохи на
заслужений відпочинок. Так би мало бути. Насправді ж усі, навіть заслужені паспорти
прикликує відділ паспортної роботи УДМС України і відправляє їхні паперові душі
на небо. Свідком цього нещодавно стала «Волинська газета». Цілі стоси
паспортів, що віджили своє, працівники УДМС України завантажили у бус і
відвезли до сучасної котельні. Попрощатися із ними прийшов тільки маленький
котик. Паспорти востаннє зазоріли у топці і димом полетіли на небеса. До білої
хмари.
– Цікаво, якого кольору паспортний дим? – зиркнув на
котельну трубу мій колега-телевізійник Петро. – Ці – справжні герої! Навіть наприкінці
свого паспортного буття зуміли зігріти теплом людей і… кота.
Сергій Цюриць.
На фото автора: так «умирають» паспорти; а котикові буде
тепло.