Волинські університети, інститути та училища, на відміну від більшості
столичних та сусідніх вишів, досі продовжують стаціонарне навчання. Під час
постійних повітряних тривог, відключень тепла і світла. Для чого такі
експерименти над молодими людьми, більшість із яких платить за навчання?
Початок опалювального сезону в м. Луцьку щойно
починається, але більшість корпусів університетів має автономну систему, котра
вмикається за наказом керівництва. Оскільки воєнний стан передбачає максимальну
економію усіх ресурсів, особливо енергетичних, то зрозумілі мотиви, чому
студенти по три і більше пар проводять у холодних приміщеннях. Як і їхні
викладачі.
Втім, мало який день не «відзначається» повітряною
тривогою, і тоді всі переходять у такі ж холодні бомбосховища…
Словом, не навчання, а суцільний екстрим. З умовами
бойових дій на фронті, звичайно, не порівняєш, але солдати в цей час зі зброєю
в руках захищають та визволяють Україну, а студенти та викладачі?
Є й інший досвід. На більшості факультетів КНУ імені
Тараса Шевченка – або дистанційна форма навчання, або ж змішана.
Є й інші варіанти.
«Завдання університету – надати певні знання і
навички. Зрозуміло, що знання ми можемо надати і в дистанційній освіті, а
навички – тільки під час спілкування. Є відповідні групи студентів, коли батьки
і самі студенти вирішили навчатися онлайн, це десь там другий-третій-четвертий
курси, це приблизно 20% від груп», – каже ректор Черкаського державного
технологічного університету Олег Григор.
У волинських спудеїв усе інакше. Та й у студентських
гуртожитках – не легше: постійні перебої з електроенергії та опаленням…
Що заважає запровадити дистанційне навчання в таких
екстремальних умовах, в ректоратах не пояснюють.
Світлана КОМА.
На фото «5 каналу»: студенти та викладачі ЧДТУ
навчаються у бомбосховищі.