Катерина Мельник –
депутат Луцької міської ради від ВО «Батьківщина. Вона – голова первинної
партійної організації. Це – рядки з офіційної біографії. Якщо говорити
простіше, Катерина Петрівна – молода, амбітна, активна, щира та відкрита до
спілкування.
«Пані Катерино, зважаючи на те, що ви людина молода,
одразу хочеться запитати: як думаєте (виходячи з вашого власного депутатського
досвіду), чи справді зараз варто на наступних місцевих виборах дати дорогу
молодим, чи все ж краще, аби в міську раду прийшли люди досвідчені?»
«Усе залежить від того, що розуміти під поняттям
«досвід». Якщо тільки вік, то, звичайно, цього недостатньо. Я вважаю, що люди,
які беруть на себе відповідальність управляти міськими громадами в першу чергу повинні
бути освіченими, високо моральними і обов’язково – кваліфікованими
спеціалістами у своїй галузі. Молодь, яка не має хорошої освіти і професійного
досвіду, не зможе орієнтуватися в елементарних питаннях формування бюджету,
підприємництва, освітніх процесах, медицині. Тому я особисто, працюючи з
молоддю як викладач, постійно наголошую на важливості знань, умінь і
професійної освіти. Це завжди цінувалося в різних країнах, незважаючи на
суспільно-політичний лад, форму правління чи державного устрою. Тому, звичайно,
погоджуюсь із думкою більшості українського населення про те, що треба дати
дорогу молоді. Але, вважаю, обов’язково потрібно закріпити на законодавчому
рівні вимоги до освіти і професійної кваліфікації кандидатів».
«Вас особисто побачимо у списках кандидатів у депутати
міської ради? Якщо так, то чим плануєте переконувати свого виборця?»
«Конкретної і остаточної відповіді поки дати не можу.
Сьогодні українці очікують уже і так дуже запізнілу адміністративно-територіальну
реформу. Суттєвим буде і рішення Верховної Ради щодо зміни системи проведення
виборів. Якщо реформування місцевого самоврядування відбудеться вдало:
повноваження, фінанси, кошти, відповідальність і функції передадуться місцевим керманичам для
управління громадою і містом, то і виникне потреба в активному депутатському
корпусі. Якщо ж змін не відбудеться, то, на мою думку, кількість депутатів
Луцької міської ради і сьогодні більша потрібної норми. Щодо переконання
виборця, то можу сказати: працюючи у штабі кандидата в народні депутати від
партії «Батьківщина», зробила висновок – люди хочуть бачити молодих людей біля
керма управління, освічених і фахівців у своїй справі».
«Нинішня «Батьківщина» і та, у лави котрої ви вступали,
дуже відрізняються? Не розчарувалися чи, можливо, навпаки?»
«На той момент коли, я вступала до лав партії
«Батьківщина» мені було 20 років, навчалася на п’ятому курсі економічного
факультету. Підкреслю: за фахом я – бухгалтер, а не політолог, і політика як
наука чи сфера постійної діяльності тоді були відомі мені мало. Хоча розуміння
цього прийшло набагато пізніше. Тоді ж успішній випускниці ВУЗу здавалося, що
нічого неможливого немає. Я була активна, сповнена амбітних ідей, згенерованих
на фоні Помаранчевої революції. З одного боку – юнацький максималізм давав іще
про себе знати, а з іншого – мені дійсно кортіло серйозно займатися
громадського-політичною діяльності. Щодо «Батьківщини», то на той час політична
сила досягала піку своєї популярності серед населення, чисельність її
прихильників зростала. «Батьківщина» мала достатньої своїх представників у всіх
гілках влади на усіх рівнях і це чудово було мені відомо. Як тоді, так і
сьогодні партія сповідувала демократичні, західноєвропейські та проамериканські
принципи влади й управління державою, що імпонувало мені завжди. Я
познайомилася з великою кількістю людей, котрі займаються політикою та беруть
участь у регулюванні економічних процесів на різних рівнях. Окремі з них стали
для мене друзями, побратимами, добрими знайомими… Тому, підсумовуючи, скажу, що
особливого розчарування протягом 7 років перебування в партії не відчуваю».
«Скажіть, будь ласка, що вам як депутату найважче було
вирішити і чим зі зробленого для лучан ви тепер найбільше пишаєтеся?»
«Найважчі проблеми для усіх депутатів, з моєї точки зору,
це проблеми житлово-комунального господарства. Взагалі я б їх виокремила у групу
проблем із неможливим або частково неможливим вирішенням у наш час. Коштів на
ремонт прибудинкових територій, дахів, підвальних приміщень ніколи не вистачає.
Про побудову нових чи реконструкцію старих дитячих майданчиків навіть мова йти
не може. В період такого обвалу національної валюти і різкого зниження росту
ВВП вважаю і піднімати такі питання не варто. Мої виборці добре про це
проінформовані. На всіх зустрічах я не приховую такі деталі і відповідаю так,
як є. Практично всі ремонти сьогодні проводяться на умовах співфінансування
жителів багатоквартирних будинків та ЖЕКів. Іншою проблемою є відключення
гарячої води і зниження обсягів подання тепла до помешкань. У мене були
ситуації, коли жінки із дітьми приходили до мене на прийом, звинувачуючи у
тому, що ми, депутати, живемо «круто», «в золоті купаємося», а у них, лучан,
навіть, немає змоги дітей помити. В час, коли коштів у людей катастрофічно не
вистачає, а ціни ростуть, немов гриби після дощу, їх агресивність обґрунтована.
Тому, розуміючи таких жінок, я запросила їх до себе додому, де також не було
гарячої води і грався мій 2-річний син. Напругу було знято. Звичайно, проблему
це не вирішило, оскільки вона існує на державному, а швидше навіть на
міждержавному, але людей заспокоїло однозначно.
Щодо моїх найбільших здобутків, то я пишаюся тим, що як
депутат можу допомогти будь-якій людині. В бухгалтерській науці наявність
депутатського посвідчення обліковуються як трансакційні доходи
суспільно-корисного призначення. У моїй практиці були випадки, коли завдяки
ньому можна було пришвидшити проведення ремонту під’їзду працівниками ЖЕКу на
вулиці Вавилова 5, нагадати водіям міських маршрутних таксі про наявність
Кодексу їхньої професійної етики у Луцьку під час створення ними аварійних
ситуацій, сприяти роботі міського патрулювання дружинників під час
несанкціонованого продажу алкоголю у нічний час, вплинути на роботу міського
відділу Державтоінспекції. Ще скажу: бувають випадки, коли до мене телефонують
батьки хворих дітей, навіть не з проханням виділити кошти на лікування, що
неможливо для міського бюджету, а лише задля поінформованості про стан
виконання тієї чи іншої програми, яка безпосередньої стосується їхньої
життєдіяльності».
«Собаче питання. Під час його обговорення на сесії,
особливо коли мова зайшла про спеціально відведені місця для вигулу тварин, ви
включилися досить активно. Вважаєте, що влада Луцька здатна колись навести з
цим лад, чи для того, аби господарі чотирилапих навчилися європейської культури
поведінки, треба змінити самих власників собак?»
«Проект рішення комунального підприємства «Ласка» про
облаштування місць для вигулу домашніх тварин розглядався на пленарному
засіданні ради і засіданні комісії з питань торгівлі, послуг та розвитку
підприємництва, де я – секретар. Він викликав активне обговорення загалом і моє
зокрема через те, що пропозиція була недостатньо опрацьована за своєю суттю,
оскільки застосовувався один і той же принцип до всіх частин міста, що
неможливо через низку причин (центральна частина міста; Історико-культурний
заповідник, дитячі майданчики, ринки…); потребувала додаткового виділення
коштів із бюджету та одночасно зобов’язувала інші структури та управління
міської ради до конкретних дій, зокрема управління житлово-комунального
господарства. Думаю, проблема з одного боку – і в самих власниках домашніх
собак, оскільки не всі добросовісно ставляться як до майна територіальної
громади, так і охорони навколишнього природного середовища. Але, з іншого боку
– і в недостатності регулювання місцевими органами влади. Тому робота
підприємства «Ласка» важлива і необхідна, однак цю проблему треба досліджувати
ґрунтовніше і вирішення її має бути комплексним та реальним для виконання».
«Розкажіть, будь ласка, про свої найкращі Новий рік та
Різдво. А де і як цього року плануєте провести новорічну ніч?».
«Найкращі святкування Нового року були в часи
студентства. Гучні, безтурботні і завжди різні та цікаві. Це як у пісні Кузьми
«…не маючи нічого, ми мали всьо….» Різдво для мене – це традиційно сімейне
свято, коли на Святвечір збирається вся родина за великим столом з українською
вишиванкою, молиться і приступає до пісної вечері. Я дуже люблю Різдво: саме
тоді в повітрі відчувається щось заворожуюче і чудесне. Щодо зустрічі Нового
2015-го року, то ще досі немає ніяких планів. Річ у тому, що у нашій сім’ї –
маленька дитина, тож, звичайно, світ, крутиться навколо неї. Тому всі плани у
нас із чоловіком формуються експромтом. Думаю, швидше за все, зустрінемо Новий
рік удома, очікуючи Діда Мороза (замовленого в агенції) для малечі».
Запитувала Світлана
ДУМСЬКА.