Антиукраїнські націоналістичні настрої в Польщі поширюються зі швидкістю епідемії.
Спроби поглумитися над Державним прапором України у Варшаві, масові напади на українців у м. Перемишль Підкарпатського воєводства РП та інші подібні факти національної непримиримості привернули увагу прогресивної спільноти сусідньої держави до проблеми агресивного націоналізму, який все вище підводить голову по той бік прикордонної річки Західний Буг.
Головний редактор газети «Православний погляд» Уегеніуш Чиквін з цього приводу зазначив:
«В нинішньому році збільшилася кількість інцидентів щодо побиття людей. Тілесні ушкодження було завдано групам українців у Кутно, Познані (4 факти), Білостолці та Андрухові… Хвиля словесної та фізичної агресії, яка наростає щодо «чужих», стала наслідком політики в сфері історії, яка наростає з величезним розмахом. На основі її ключових постулатів тільки ми, поляки, були й залишаємося жертвами агресії та різних поганих намірів наших злих сусідів. А от наша багатовікова експансія на східні території несла сусіднім народам лише благополуччя в вигляді польської культури та римсько-католицького костьолу».
Один із жертв агресії польських націоналістів, Ярослав із Перемишля, кореспондентові «Газети Виборчої» зізнався:
«Живу тут із 1990-го, але ніколи не було стільки агресії. Син приходить додому й розповідає, як поляки гналися за його знайомою, побили приятеля, обізвали іншого… Тільки за те, що вони українці…».
«Реконструкція «Волинської різні» тільки підігріла емоції, – додав Роман Золотнюк, громадянин Республіки Польща. – Звіра випустили з клітки. Ожила згадка про спалені села… Ожив страх. Я все частіше ловлю себе на думці, що страшно на вулиці розмовляти українською…».
«Ми йшли вшанувати українських солдатів УНР… Їхню агресію викликала чорна сорочка мого батька з українською традиційною вишиванкою… Вони зірвали з батька сорочку, а потім і стрічку з кольорами синьо-жовтого прапора. Штовхнули мене в спину… Батько стояв на вулиці напівголий, сам не свій… А очі поліцейських увесь цей час дивилися зовсім в інший бік!», – додав 28-річний Петро Куцаб.
Сам того не розуміючи, що фільми, схожі на його «Волинь» здатні викликати агресію крайніх правих і лівих політичних сил та хуліганів, режисер забороненої до показу в Україні стрічки Войцех Смажовські в тижневику «Політика» спробував пояснити свій задум:
«Фільм «Волинь» не спрямований проти українців. Він показує, до чого може призвести крайній націоналізм. А це дуже актуально!».
Події в Польщі, які показують різке зростання антагоністичного ставлення до українців, підтверджують слова режисера, який мав би вже відзняти інший фільм. Документальний. І під назвою «Перемишль – Пшемишль»…
Роман УСТИМЧУК.