Фотопроект Ірини Дяченко під такою назвою демонструється
у малій залі галереї мистецтв ВОО НСХУ.
– За фахом Ірина – художниця, – мовив, відкриваючи
виставку, голова ВОО НСХУ Володимир Марчук. – Вона народилася у м. Дубно на Рівненщині.
З 2011 бере активну участь у виставках. Нещодавно закінчила факультет
образотворчого та
декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтв Східноєвропейського
університету ім. Лесі Українки. Але, як бачите, також захоплюється художньою фотографією.
Ці два таланти взаємодоповнюють і підсилюють один одного.
Своїми роздумами про незвичну колекцію мистецьких фото поділилися
члени НСХУ Катерина Ганейчук і Тетяна Мялковська, подружка художниці Наталія
Петронецька, викладач Володимир-Волинського педагогічного коледжу Інна
Совальська.
Я ж поспілкувався з молодшою сестричкою Ірини
одинадцятикласницею Луцької ЗОШ №16 Уляною (вона вразила усіх своєю довгою
косою), татом Олександром і мамою Світланою. Остання зізналася, що мріяла, аби
старша донька стала музикою, адже успішно закінчила Луцьку ДМШ №1 по класу
фортепіано, але та обрала фах художниці. А ще Ірина полюбляє вишивку бісером.
– Мені хотілося показати долю України, – зазначила Ірина
Дяченко. – Кожен уявляє її по своєму: хтось – у вишиванці, хтось – у
віночку. Моя Україна проходить через страшні випробування.
Фотографічним прототипом цього образу стали сама мисткиня та її подруги Наталя
Петронецька, Яна Мережа і Наталія Гушинець. Ось вони виходять перед товариство,
посміхаються… Мистецька імпреза нагадує фотографічне кіно, що оживає, де
реальність переплітається з символом і метафорою. Емоції зашкалюють. «…Ціна!?» Ірини Дяченко – це як маленький
мистецький штурм чи шторм свідомості. Фото, дівчата-героїні, спалахи камер,
запалена лампадка у пам’ять про небесну сотню, кам’яні брили і вже розлите у
келишки вино… Україна!.. Прийдіть і подивіться, як бачить її молода
фотомисткиня.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото автора і з
сайту ВОО НСХУ: на відкритті виставки; роботи Ірини Дяченко.