Від «Луцька» до «Суздальца» проліг
капітанський шлях Сєргєя Макєєва. Одного із тисяч зрадників, які рік тому в
Криму здали ворогові бойові кораблі, а потім… найнялися до окупантів на
військову службу!
Лютий-березень 2014-го: Волинь напружено спостерігає
за подіями, що розгортаються довкола бойових кораблів Військово-Морських сил
України в бунтівному Криму, де, наче саранча, орудують «зелені чоловічки» та
сепаратисти з кольорами розфарбування колорадських жуків. У зоні особливої
уваги – корвет «Луцьк», шефство над яким багато років має Луцька міська рада і
допомогу якому надавала вся область. На судні – небагато волинян, але екіпаж,
здається, тримається гідно. Тим паче, що щойно відбулися велелюдні урочистості
з нагоди 20-річчя підняття на бойовому кораблеві прапора Військово-Морських сил
України.
Особовий склад вишикувано на
палубі. Перед ним розкарячився адмірал Юрій Ільїн, який від імені найвищого
командування України вітає військових моряків зі славною датою. Мине кілька
тижнів, і цей горе-адмірал зрадить присязі і візьме під козирок перед головним
«зеленим чоловічком» у Кремлі…
Ще один майбутній перевертень
– капітан 3 рангу Сєргєй Макєєв – також виступає перед командою. Запевняє: не
зрадить Україні, хай би там що. Мало того, малює рожеві перспективи: «Найголовнішим
завданням для екіпажу вважаю підготовку до багатонаціональних навчань спільно з
європейськими партнерами у 2015 році на теренах Середземномор’я. Хочу
запевнити, що у людей настрій бадьорий. Усі рвуться у море, адже втомилися від
простою біля причальної стінки».
Де ж він тепер, цей
Аніка-воїн?.. І чи тільки підступного ворога треба винити в тому, що озброєний
до зубів корвет «Луцьк» у бухті Донузлав без жодного пострілу і навіть
видимості опору «здався без бою» жменьці сепаратистів та російських «диких
гусей»?..
Отже, Сєргєй Макєєв став
капітаном нашого протичовнового корабля ВМС України у 2014-му. Та не минуло й
місяця від святкування ювілею, як над корветом «Луцьк» замайоріло знамено… РФ! 20
березня російські військові «без шуму і пилу» захопили два українські корвети –
«Луцьк» та «Хмельницький», а також корабель управління «Донбас», протипожежний
катер «Борщів», рятувальний буксир «Кременець»… Інші бойові кораблі, заблоковані в бухті
Донузлав, намагалися прорватися в відкрите море, щоб вийти до своїх в Одесу,
але ці неймовірні та героїчні спроби виявилися марними…
Таким чином, після захоплення
Криму Росія вивісила свою трикольорову шмату (тобто прапор) на 51-му кораблі,
що належить Військово-Морським силам України. Серед інших екіпаж «Луцька» також був виведений на сушу….
Взагалі, хотілося б
поспостерігати за цим маршем зрадників… Бо ж ще 20 лютого 2014 р. офіцер із
кримського медіа-центру ЗСУ Олексій Храмов повідомив «Волинській газеті», що
«посади старшин та матросів на корветі «Луцьк» стовідсотково укомплектовано
військовослужбовцями контрактної служби», а «здійснюючи відбір кандидатів,
командування корабля надає перевагу тим хлопцям, які за рівнем освіченості,
морально-ділових якостей і психологічної врівноваженості демонструють кращі результати».
Шкода, що чесний офіцер
Олексій Храмов помилився. Бо сам він до кінця залишився вірним присязі і серед
небагатьох військових моряків України зумів прорватися з окупованого Криму на
«Велику Україну».
До речі, під час буремних
подій у Криму волиняни намагалися тримати тісний зв’язок із судном, шефство над
яким мали не один рік. Однак журналістам в ту пору додзвонитися до командира
Сєргєя Макєєва не вдавалося: вперто не брав слухавки. Та 4 березня 2014-го на
зв’язок із капітаном 3 рангу зумів вийти Луцький міський голова Микола Романюк,
після чого написав у «Фейсбуці»:
«Сьогодні я зателефонував
командиру корвета «Луцьк» капітану 3 рангу Сергієві Макєєву. Корвет знаходиться
в Криму. Я від себе особисто та жителів міста висловив слова підтримки екіпажу
корабля і солідарність їхнім діям із захисту територіальної цілісності нашої
держави. Командир корвета просив передати лучанам, що очолюваний ним екіпаж
буде стояти на захисті територіальної цілісності та інтересів України і не
зрадить військовій присязі».
А 6 березня на борт судна
пустили взагалі дуже дивну делегацію. Це були… священики Волинської єпархії УПЦ МП! Як вони зуміли «просочитися»
через щільне кільце оточення «зелених чоловічків» і яку перепустку показували
російсько-терористичним окупантам, не відомо й зараз. Але орієнтованим на
«канонічну Москву» батюшкам навіть дозволили відслужити молебень та окропити
свяченою водою екіпаж. На що капітан 3 рангу Сєргєй Макєєв бив себе в груди і
клявся: в скрутній ситуації уповає на Бога і сподівається незабаром зустрітися
зі священиками уже безпосередньо в м. Луцьк…
Як писали тоді ЗМІ, на
прохання військових волинські духівники відвідали і освятили ще два судна. За дивним збігом
обставин, обидва вони (а це корвет «Хмельницький» та корабель управління
«Донбас») буквально за кілька днів без бою були захоплені росіянами разом із
корветом «Луцьк».
А що зрадник присяги Макєєв
та його здеморалізоване бандформування, котре, помолившись, передало бойовий
корабель ворогові?
…Сьогодні христопродавець
Макєєв – «гражданин РФ», отримав громадянство ворожої держави разом із колегами – командирами інших
українських суден, які перейшли на службу у Військово-морський флот Російської
Федерації. Нещодавно цю інформацію
підтвердив народний депутат і радник міністра внутрішніх справ України Антон
Геращенко, повідомивши: офіцери Чорноморського флоту РФ «злили» відомості про
військовослужбовців, які зрадили українську присягу й перейшли на службу до ВМФ
РФ. У списку – 6 тисяч моряків!
«Не знаємо, чому росіянин «злили»
своїх нових товаришів по службі, але думаємо, що зрадників зневажають усі.
Навіть окупанти, на сторону яких вони перейшли», – коментує Антон Геращенко.
Масштаби зради в Криму
вражають! Станом на 25 квітня 2014 р. російське громадянство отримали 2768
офіцерів ЗСУ, а ВМФ РФ поповнився командирами і начальниками ВМС України, які
після здачі своїх частин не вийшли зі своїми підлеглими на материкову частину
України. У цьому переліку – також капітан 3 рангу Сєргєй Макєєв, 1980-го року
народження, командир російської військової частини А0793.
Щоправда, у Луцьку колишній
капітан корвета, що носить ім’я обласного центру, міг спокійнісінько бувати аж
до листопада 2014-го. Бо тільки в листопаді минулого року (?!) військовий
прокурор Одеси відкрив кримінальні провадження за ознаками ст. 408 ККУ
(дезертирство) проти кількох сотень військовослужбовців ВМС України, які
зрадили присязі. Тут лишень виникає питання: чому звинувачують тільки у
дезертирстві, а не у зраді Батьківщини і чому тільки – кількох сотень, коли їх
– кілька тисяч?.. І чому хлопців, що в боях із російськими окупантами були
змушені перейти на територію ворога, після звільнення одразу запроторили за
грати, а макєєвих ніхто так довго взагалі не згадували?!
Хоча, очевидно, що і
кримінальне провадження, і всенародний осуд Макєєву та йому подібним «до одного
місця». Нині він пожинає лаври командира іншого судна. Протичовновий корабель
«Суздалец» колись називався «Комсомолец Молдавии» і навіть збудований був на
тому ж заводі, що й «Луцьк» – «Ленінській кузні» (м. Київ). 27 січня 2015 р. на
борту судна, що прийняло у свій екіпаж колишніх військовослужбовців ВМС
України, побував і кореспондент
Центрального Військово-морського Порталу ВМФ РФ. Ось що побачив журналіст
ворожої держави:
«Корабель, яким командує
капітан 3 рангу Сєргєй Макєєв, успішно завершив 2014 навчальний рік, виконавши
план бойової підготовки та залишивши за кормою
«Суздальца» довелося не тільки відпрацьовувати планові навчально-бойові заходи,
але й стежити за іноземними кораблями, що зачастили в Чорне море. Зокрема за
кораблями ВМС США та Італії».
Уявляєте?! Сєргєй Макєєв,
який на чолі корвета «Луцьк» цього року планував проводити з кораблями НАТО
спільні навчання, тепер пильнує за «потенційним ворогом» і готовий у будь-який
момент відкрити по ньому вогонь!
Та чому дивуватися? Весь
метал путінської армади буквально просяк злобою та зрадою. Коли в Криму
захоплювали українські судна, той самий «Суздалец» відповідав за безпеку Олімпіади в Сочі. Ще раніше
– мав досвід застосування бойової зброї: під час операції «по принуждении
Грузии к миру» в серпні 2008-го! На кораблі й досі красуються зірки «за
перемогу над ракетними катерами Грузії», котрі намагалися зупинити російську
навалу біля рідних берегів… Краще б хрести намалювали, бо внаслідок
смертоносних артилерійських ударів «Суздалєц» убив не один десяток грузинських
моряків…
Але нинішня особливість
«Суздальца», не приховує кремлівський борзописець, саме в тому, що «в екіпаж
органічно вписалися колишні військовослужбовці ВМС України, зокрема й офіцери.
Це не тільки командир БЧ-4-7 капітан-лейтенант Алєксєй Гаврілов, але й навіть
командир корабля, в недавньому минулому – командир українського корвета
«Луцьк». Він же подає і хронічну запліднення плоду, що після появи на світ
Божий почав називатися Сєргєєм Макєєвим. Отже, ця істота залишила лоно матері в
Севастополі 1980-го. Його батько, зараз капітан 1 рангу запасу Владімір Макєєв,
проходив службу на Чорноморському флоті, зокрема на ракетному крейсері «Слава»,
який був перейменований в ГРКР «Москва». Майбутній Іуда закінчив
військово-морську академію, потім викладав у Севастопольському
військово-морському інституті. До «Суздальця» капітан 3 рангу Сєргєй Макеєв
служив командиром електронавігаційної групи на флагмані українського флоту
«Гетьман Сагайдачний», командиром БЧ-1 на корветі «Тернопіль», два роки старшим
помічником командира на кораблі управління «Славутич», був кілька місяців командиром
корвета «Луцьк».
До речі, а що з підшефним «Луцьком»
тепер?!
Певний час доля судна
лишалася невідомою. Тепер же офіційно – малий протичовновий корабель проекту
1124М, бортовий номер U205 – «у резерві
Військово-морського флоту Російської Федерації»!
Тому телевізор, подарований
екіпажеві від імені волинської громади, дивиться російська матросня. От таке
«кіно», шановні, виходить…
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото Наталії ГЛАВНІЧЕК, Олексія ХРАМОВА та з архіву.
P. S.
Цікаво було б дізнатися й про долю волинянина,
уродженця с. Ржищів Горохівського р-ну, який у лютому-березні перебував на
борту корвета «Луцьк». Про розмову з ним після візиту згадував у одному з
інтерв’ю священик Валентин Марчук: «Щодо земляків, то вони і зараз там служать.
Особливо мені було приємно зустріти хлопчину із села Ржищів Горохівського р-ну.
Свого часу я там три місяці служив на парафії, то тепер зустрілися як рідні.
Він навіть допомагав нам при звершенні Богослужіння. А коли повернулися до
Луцька, то зі Ржищева телефонували, запитували, чи не бачилися».