Вперше
село Коршовець згадано в документі від
1526 р., коли Луцький єпископ Кирило
самоправно обміняв з князем Чорторийським
село Дем’янів на Коршовець, а обмін
затвердила королівська грамота. Також
Коршовець згадується у документах 1561
р. Тоді село належало до церкви, яку
побудував єпископ Феодосій Гулевич –
дід відомої української діячки Галшки
Гулевичівни. Про
це пишуть на сайті Боратинської ОТГ.
Пізніше
власниками села документи називають
луцького купця і лихваря Хазко Есмановича,
луцького протопопа Дем’яна Дмитрієвського,
ксьондзів Луцького домініканського
монастиря. На початку ХХ ст. землями в
селі володів поміщик Нестроєв.
Тут
знайдено багатошарове поселення пізнього
палеоліту, елементи культури
лінійно-стрічкової кераміки та епохи
міді-бронзи ІІ тис. до н.е.
Існує
декілька версій стосовно походження
назви села Коршовець. Одна із легенд
повідомляє, що навколо південно-східної
частини Луцька були мішані ліси, густі
верболози, кущі. Згодом, люди, у пошуках
родючої землі, почали викорчовувати ці
зарослі і вивозили землю від кореневищ
– корчилищ. Звільнена територія отримала
назву корчилища (коршивища) та згодом
з’явилася назва Коршивець. За іншою
легендою – тут в давнину була корчма,
яку тримали євреї. Купці, які їхали
ярмаркувати в Торговицю, тут зупинялись
перепочити, а назву села пов’язували
зі словом «корчма» – Корчовець, Коршовець.
Нині
село також не оминають увагою, за різними
рейтингами Коршовець входить у ТОП
кращих «шашличних» місць та місць для
риболовлі. Окрім цього, тут успішно
функціонують кілька підприємств,
найбільші з яких: СГ ПП «Вікторія»
(вирощування зернових культур, бобових
культур і насіння олійних культур) та
підприємство з виготовлення будівельних
блоків «Імідж».
Наш
кор.
Фото
з сайту
Боратинської ОТГ.

