Нещодавно в галицькому м. Дрогобичі відбулася
унікальна подія. На честь митця, що поєднав у своїй творчості культуру різних
народів українського пограниччя, єврея Бруно Шульца, одного з мільйонних жертв
гітлерівського Голокосту під час Другої світової війни, відкрили меморіальну
лавку. Аналогічна подія сталася того ж дня в польському місті-побратимі.
Чому це важливо для волинян?
В нашій області з осені 1941 р. до осені 1942 р.
нацисти старили десятки тисяч громадян єврейської національності без суду та
слідства, просто тому, що вони були представниками іншого народу. Так само
зараз діють і рашистські окупанти, які вторглися в Україну…
Саме ця паралель та аналогія, а також активна участь у
мирний час волинян у фестивалях Бруно Шульца, і привертає увагу. А ще –
присутність у м. Дрогобичі колишнього консула Генерального консульства РП у
Луцьку і екс-очільника дипломатичного представництва Польщі у м. Львові, активіста
антикомуністичної «Солідарності» та активного громадського діяча сучасності Кшиштофа
Савіцкі.
На жаль, цьогоріч вшанувати Бруно Шульца та інших
жертв Голокосту з м. Луцька не поїхав ніхто. А от Кшиштоф Савіцкі знайшов час
та можливість, щоб прибути до українських друзів аж із Варшави.
«Кілька днів тому брав участь у «Другій осені» в Дрогобичі,
в черговому заході, присвяченому 80-ій річниці вбивства нацистами Бруно Шульца.
А що я найчастіше чув від друзів у Дрогобичі, коли дякував їм за послідовність і
наполегливість у час війни? – висловив запитання у соцмережах досвідчений
дипломат.
І навів характерний діалог із однією з прекрасних
українок-галичанок.
«Це я дякую тобі, що ти прийшов, що хочеш бути з нами!
Дякую, що приїхали з Польщі», – це Віра Меніок, мужній та наполегливий організатор
шульцівських вечірок вже понад 20 років.
Найгірше, – каже вона, – це постійні відключення електроенергії,
і в мого ноутбука слабка батарея»…
Хтось скаже, що я пишу якусь дурницю, що люди гинуть, що
страшні речі відбуваються, а ми про комп’ютер. Але він їй потрібен, бо Віра Меніок
багато працює – організовує шкільні вечірки, працює зі студентами, є академічним
працівником, перекладачем та редактором.
«Адже ми хочемо, ми намагаємося жити нормальним
життям», – твердження, яке я чув в Україні багато років і яке зараз неодноразово
чую, як чарівність. Від моїх друзів на передовій – теж. Ми не можемо відібрати в
українців природну, людську потребу у нормальному житті», – написав Кшиштоф
Савіцкі, повернувшись у столицю Польщі.
До слова, Бруно Шульц народився 12 липня 1892 р. у м.
Дрогобичі в єврейській родині. Отримавши чудову освіту та володіючи несамовитим
талантом, він творив у різних сферах: від образотворчого мистецтва до красного
письма. 1939 року, коли спалахнула Друга світова війна. Бруно Шульц переживає в
м. Дрогобичі відхід нацистських військ та прихід «перших совєтів». Його
примушують малювати портрет іосіфа сталіна й полотно «Звільнення народу
Західної України». Потім енкаведисти арештовують за використання в картині
блакитних і жовтих кольорів. За німців Бруно Шульц перебуває в єврейському
гетто і врешті трагічно гине від кулі німецького офіцера-нациста 19 листопада 1942 р…
Світлана КОМА.
На фото з відкритих джерел: Кшиштоф Савіцкі на лавці
Бруно Шульца в м. Дрогобичі.