Майже півстоліття потерпали від води жителі Любешівщини. Через безграмотно
проведену за Союзу меліорацію особливо страждало с. Люб’язь. Сільський голова
Борис Шубич пам’ятає, як у 80-ті роки людям їжу вертольотами доставляли і
військовими амфібіями.
А 2010-го вода принесла біду – сотні евакуйованих люб’язців, сотні голів
худоби, котру рятували, сотні будинків, які довелося відновлювати.
На боротьбу з лихом тоді піднялася вся Волинь. Із Києва на екстрену нараду
прилетіли урядовці. І саме тоді було вирішено – беремося за дамбу!
Сільська, районна, обласна влада зробили все, аби понад 3 млн грн прийшло
на спорудження рятівного об’єкта. І наскільки рятівного – показав 2013-й.
– Торік на Любешівщині була найбільша за останнє століття повінь, –
зазначає Борис Шубич. – Старожили казали: не дай Боже, дамбу прорве, стихія
така хлине, що в хатах вода на столі буде. До критичної межі лишалося 20
сантиметрів. Але – дамба витримала!
Це означає, що тепер поліський господар може не хвилюватися ні за хату, ні
за худобу. А той, у кого городи ближче до дамби, почуваються навіть спокійніше,
ніж ті, чиї поля далеко від колись руйнівної ріки.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.