На
Іваничівщині протидіють путінському терору лозою. Один із перших проектів, до
реалізації якого вже приступила нова влада району, стосується енергозбереження.
Інвестори ще недавно прагнули продавати енергетичну лозу як економне
альтернативне паливо полякам. Тепер же – передумали. Бо проекти, що ґрунтуються
на заощадженні енергії, як вода потрібні Україні. Тепер це частка нашої
стратегії оборони. Один із таких реалізовуватимуть в Іваничах. Власне, то одна
з тих перших справ, якими опікується виконавча влада під керівництвом Андрія
Бадзюня.
Іваничівська
райдержадміністрація волею долі часто опинялася у полі зору ЗМІ. Був час, коли
у місцевому «Білому домі» тривали запеклі баталії між керівниками різних гілок
влади. Скажімо, між головою райдержадміністрації Віктором Березюком та головою
райради Людмилою Лазаренко. Згодом Віктор Березюк опинився в епіцентрі
земельного скандалу і пройшов через пекло судів. Недовго виконавчу владу
очолював Юрій Лобач, потім перший заступник голови облради. Тривалий час посаду
голови райдержадміністрації займала Лідія Томашевська, депутат облради,
екс-головний лікар Іваничівської районної лікарні, яка як досвідчений бюджетник
за деякий час зуміла підтягнути роботу в районі у багатьох сферах. Однак Лідія
Томашевська була членом команди Бориса Клімчука…
На
хвилі Революції гідності виконавчу владу Іваничівщини очолив активний її
учасник Андрій Бадзюнь. Під час недавнього відрядження до Іваничів ми скористалися
нагодою завітати до кабінету голови райдержадміністрації, аби принагідно
запитати про плани щодо розвитку району. Власне, причиною нашого візиту стали
наміри районної влади змінити статут місцевого видання «Колос» та спроба тиску
на редакційний колектив. Однак, як запевнив керівник, це – далеко не основне
питання, над яким він має намір працювати у районі.
«Проблеми,
що нині постали перед районом, безпосередньо пов’язані з економічною ситуацією
в країні загалом, – каже голова Іваничівської райдержадміністрації. – Для
прикладу, освіта сьогодні просто «кричить» про те, що дорожчають продукти
харчування, пальне… Як годувати дітей, як возити їх до школи? Скажімо, рибу в
шкільні їдальні постачали за ціною 20 гривень за кілограм, але вже відмовляються
її везти, бо такої ціни нині ніде нема. Хоча тендер проведено, постачальника
визначено. Маю також намір розібратися у ситуації щодо сплати благодійних
внесків мешканцями Іваничівського району у Нововолинській міській лікарні, які
в середньому сягають 200 гривень. Це тягар для людей, тому питання потребує
вирішення навіть не на рівні району, а, очевидно, на рівні області».
Темою
номер один Андрій Бадзюнь вважає необхідність економії бюджетних коштів, що
витрачаються на опалення бюджетних установ, за рахунок переходу на інші джерела
енергії.
«Сьогодні
ми розглядаємо пропозиції ймовірних інвесторів щодо можливостей опалювання
центральної районної лікарні енергетичною лозою. Нам пропонують поруч із
газовою котельнею встановити невеличку сучасну котельню. Проект не вартуватиме
жодної бюджетної копійки. Котельню споруджуватиме підприємство-інвестор,
платитиме зарплату операторам. Обіцяють здешевити вартість енергоносіїв на
20-40%. Це наразі лише пропозиція. Але тема варта того, щоб її добре осмислити.
Я б, наприклад, хотів, аби знайшлися інвестори, які готові запустити котельню
на соломі. Така, для прикладу, вже діє на одному з волинських підприємств. У
нашому районі є великі господарства. Думаю, це теж був би вигідний проект», –
зазначав Андрій Бадзюнь під час зустрічі 17 квітня.
А вже
30 квітня стало відомо: голова Іваничівської райдержадміністрації та директор
ТОВ «Аванті-Девелопмент» Костянтин Богатов підписали меморандум про співпрацю.
Інвестори зобов’язалися збудувати власним коштом три твердопаливні котельні у
райцентрі, де використовуватимуть як паливо тріску енергетичної лози. Одну з
них (у районній лікарні) намір запустити в дію до наступного опалювального
сезону. Діючу газову котельню, що функціонує при медустанові, не руйнуватимуть.
Вона слугуватиме як резерв. Цікаво, що й паливо для сучасної котельні
використовуватимуть місцеве. Енергетичну лозу вже кілька років вирощують на
теренах району (в межах Милятинської, Завидівської, Заболоттівської та ін.
сільських рад). Плантації енергетичної верби на Іваничівщині сягають 250 га. Якщо
раніше підприємство мало намір реалізовувати її у Польщі, то тепер увагу
сконцентрували на українських споживачах.
«Ми
знайшли спільну мову з інвестором, – каже голова райдержадміністрації. –
Бачили, як діють їхні проекти в інших регіонах. Тому перешкод для реалізації
спільних намірів нема ніяких. Вийшло, що ми шукали їх, а вони – нас. Тим паче,
що є доручення голови облдержадміністрації, яке якраз і стосується пошуків
варіантів переходу котелень бюджетних установ на альтернативні види палива. Цей
проект вигідний ще й тим, що на нього ми не витрачаємо коштів».
Щодо
інших завдань та планів голова Іваничівської райдержадміністрації відповідає
дипломатично, опираючись на реалії:
«Хоч
людям нині важко, бо зарплати – на місці, пенсії – теж не зростають, але всім
відомо, чому – так. Армія сьогодні – деморалізована, збідніла. Люди розуміють,
що агресор, який наступає на нашу державу, добре знає, що Україна може ліпше
жити. Мешканці Іваничівщини кажуть: «Ми готові потерпіти, готові боронити свою
землю». І я теж такої думки дотримуюся. Першочергове завдання нової влади – не
допустити агресора на нашу землю. Виконувати його ми можемо, не тільки
підтримуючи українських військових, а й реалізовуючи проекти, що роблять нашу
державу економічно незалежною».
Із
такими планами, керівник, у якого, до слова, нема досвіду роботи у виконавчій
владі, починає роботу в рідному йому районі. Чи вдасться йому реалізувати
задумане, покаже час. Цікаво, що у своєму кабінеті новий голова змінив деякі
елементи інтер’єру. За плечима з’явився чималий портрет Тараса Шевченка, а на
стіні навпроти столу – фото усміхненого бійця Небесної Сотні нововолинця Сергія
Байдовського, оперезане чорною стрічкою. «Ми його хоронили….» – сказав голова,
коли побачив, що фото привернуло увагу.
До
речі, двері до кабінету застали відкритими… Як потім пояснить Андрій
Анатолійович, він поставив собі просте правило – не закриватися від людей: «За
цими дверима мені нема чого ховати». А от двері до адмінприміщення, в якому
розташувалися райдержадміністрації та райрада, віднедавна увінчує не тільки
плакат із портретами Героїв Небесної Сотні, а й суворий напис: «Хабарів не
давати і не брати!».
Олена
ЛІВІЦЬКА.
На
фото автора: Андрій Бадзюнь під час сесії облради 25 квітня ц.р.; на дверях до
райдержадміністрації – актуальне попередження.