«Робіть усе, що можете, з допомогою того, що у вас є, там, де ви перебуваєте і завжди, коли це тільки можливо!». Такий наказ фанатикам терористичного угрупування «Ісламська держава Іраку і Леванте» дали ідейні послідовники Усами бін-Ладена в боротьбі з «невірними».
«Скринька Пандори» і наповнювалася давно, і відкрилася не вчора. На давні історичні кривди наклалися новітні конфлікти.
Особливо гостро це відбулося на Близькому Сході. Колись на цих землях процвітали єгипетські фараони. Потім – Римська імперія. Але релігії та суспільний лад, які були в цих древніх цивілізаціях, занепали. З найдревніших залишилися лише євреї, які через багато тисячоліть таки відродили державність в Ізраїлі. Християни ж, які своїм духовним центром вважають Єрусалим, забули про «христові походи» і навідуються сюди хіба що як паломники чи військовослужбовці країн НАТО, які виконують ті чи інші бойові операції. А мусульмани, які усвідомили свій особливий шлях до Всевишнього після 600 років від народження Христа, наразі тут є найбільш чисельними та впливовими. Але й у них непрості взаємини: діляться на ворогуючих шиїтів і сунітів.
Окрім цього, несправедливий переділ кордонів після Другої світової війни призвів до того, що цілі народи виявилися без власних держав. Відтак, ті ж курди не хочуть жити в складі Туреччини, Сирії або Іраку…
І вся ця «пекельна суміш» образ і боротьби за найтепліше місце під сонцем бурлила хіба що між визнаним Ізраїлем та невизнаною Палестиною. Але потім СССР поліз надавати «інтернаціональну допомогу» в Афганістан, а США та інші країни Заходу не додумалися ні до чого іншого, як озброювати всіх опозиціонерів для боротьби із «совєтами». І що в результаті? Москва вивела свої війська, тільки замість демократичного режиму в Афганістані запанували фанатики з Талібану, яких очолював Усама бін-Ладен, вишколений у ЦРУ диверсант, який захотів грати самостійну роль.
Навіть убивши його, проблему ніхто не розв’язав: усіх послідовників не розстріляєш… Це аксіома.
Наступна велика помилка західних демократій була в ліквідації режиму Саддама Хусейна в Іраку. Лідер із диктаторськими замашками, звичайно, заважав багатьом. Але він при цьому стримував неадекватних фундаменталістів від активності. Його не стало, і виник повний хаос у розділеній державі.
Конфлікт у Сирії тільки підлив оливи у вогонь. Найстрашніше, що ціла навала представників арабського світу заполонила країни Європи, поповнивши і без того потужну діаспору громадян, які намагаються запровадити свої порядки в чужому домі. Як правило, вони ніде не працюють і живуть за рахунок допомоги від держави. Особливо потужна вона в Бельгії. І саме там виникло чергове кубло тероризму, яке продовжуватиме розростатися нашим континентом, котрий для основоположників ІДІЛ є «сірою зоною» для захоплення.
Ось такі «пироги», шановні українці…
Володимир ДАНИЛЮК.