Подружжя жило в місті Люботин, що майже за 25 кілометрів від Харкова. Вони разом уже 35 років і все пережили як одна душа. А 15 травня поїхали на Волинь.
«Там така обстановка, що бойові дії підходять уже ближче. Коли окупанти пішли на Вовчанськ, над нами й ракети, і літаки літали. Кажу: життя та здоров’я важливіші за майно», – пригадав Олександр Князев.
«Не шкодую, бо через тиждень по Люботину прилетіло. Якраз у центр, а ми біля центру жили. Там вікна повибивало, поранені люди були», – каже переселенець.
Олександр Князев додає: боялися, що потім не зможуть виїхати в безпечніше місце. Нині рідна оселя родини вже в аварійному стані. Але все ж дещо остерігалися, бо на Харківщині, на жаль, ще гуляють байки про «страшних бандерівців».
Але ставлення місцевих до переселенців дуже приязне. Кажуть: не очікували такої уваги та турботи від волинян. Люди переживали і про їхнього собаку Графа, якому п’ять років і якого просто не змогли лишити на Харківщині.
Нині родина не планує повертатися. Хочуть дожити до старості на Волині. Як зауважили, ставлення місцевих до них чудове.